Бджільництво - словник-довідник

ВОЛОШКА — однолітня або багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Райони поширення — практично вся територія СНД, крім посушливих районів і Крайньої Півночі. Це типово орна або бур'яно-польова рослина, її можна також зустріти в садах і городах, біля доріг. Любить багато світла, не зносить великого затінення. Добре дає не тільки нектар, але й пилок. Для бджільництва інтерес становлять В. польова і В. лугова.

В. лугова — багаторічна рослина з розгалуженим стеблом заввишки до 100 см. Прикореневе й нижньостеблове листя черешкове, подовжено-еліптичне, верхнє — сидяче, ланцетоподібне. Квітки рожево-пурпурні, зібрані в невеликі кошики. Цвіте з кінця червня по вересень.

Дає достатню кількість нектару й пилку. Мед густий, дуже приємний на смак. Після літньої відкачки вже до осені мед кристалізується й набуває жовтого відтінку.

В. синя — висота рослини досягає 10-100 см. Стебло пряме або розгалужене. Прикореневе листя сіро-зелене, повстяне; стеблове листя лінійне, великозубчасте, верхнє — цільнокрайнє, сидяче. Квіткові кошики розташовані на кінцях стебла і його розгалужень. Крайові квітки безстатеві, сині, воронкоподібні, внутрішні — двостатеві, синьо-фіолетові, завдовжки близько 1 см. У В. спочатку висипається пилок, а потім уже рильце стає зрілим і готовим до запилення. Цвіте в червні-липні.

Ця рослина здатна навіть у посушливу погоду виділяти нектар. Мед зеленувато-жовтий, густий, має легкий мигдальний аромат, спочатку може ледь гірчити.

В. синя засмічує посіви озимих і ярових культур. Уведена в культуру як декоративна рослина.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 19/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.