Бджільництво - словник-довідник

ЗАВМЕРЛИЙ РОЗПЛІД — незаразна хвороба, що супроводжується загибеллю розплоду на різних стадіях розвитку.

Причини хвороби. Ця хвороба, як і завмерлий засів, пов'язана зі спадковістю виробників, передається вона трутнями. Личинка або лялечка перестає розвиватися й гине. Іноді з лялечки виходить молода бджола, але вона нежиттєздатна.

Перебіг хвороби. Хвороба спостерігається в період активної яйцекладки. Цілком може бути викликана неповноцінністю годування розплоду, що призводить до загибелі лялечок і молодих бджіл.

Ознаки хвороби. Розплід гине в стадії запечатаної й незапечатаної личинки або лялечки. Кришечки запечатаних чарунок досить часто продірявлені, що нагадує гнильцеві захворювання. Личинки вологі, м'які, але легко видаляються з чарунок. Вони ледь тягучі, сіруватого відтінку, у міру висихання набувають коричневого кольору, без запаху або трохи віддають кислотою.

Характерна ознака хвороби — розплід гине на різних стадіях, навіть лялечки, готові до виходу з чарунок, чого не буває при інфекційних захворюваннях. У них помітною є недорозвиненість черевної частини. Трупи лялечок можна знайти перед вуликом на землі.

На одному стільнику можуть бути й одиничні, і масові випадки, аж до загибелі трутневих чарунок. Можливий вихід з лялечок молодих бджіл, але здорові їх швидко викидають із вулика. У молодих бджіл бувають недорозвинені крила, вони нездатні літати.

Діагноз установлюють за зовнішніми ознаками загиблого розплоду. У випадку утруднення — лабораторним дослідженням.

Профілактика. Не допускати близькоспорідненого схрещування.

Заходи боротьби. Забезпечують бджіл достатньою кількістю корму, заміняють матку якісною.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 19/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.