Бджільництво - словник-довідник

ОБЛІК ЦВІТІННЯ РОСЛИН — необхідний для найповнішого й найефективнішого використання медозбору. Щоб одержувати високі збори меду, бджоляр повинен не тільки володіти методами бджільництва, але й уміти визначати строки зацвітання медоносних рослин.

Досвідчені бджолярі знають, що рік на рік не схожий, і медозбір залежатиме не тільки від погодних умов, але й від того, наскільки активно цвіли рослини торік, здорові вони або виснажені, чи не постраждали після зими, чи не зазнавали торік нападу з боку комах тощо.

Відомо, що стабільності в метеорологічних умовах не буває, і строки розвитку в різні роки в тому самому регіоні неоднакові. Бувають настільки сильні коливання, що часто за календарними датами неможливо вгадати зацвітання того або іншого медоноса й визначити настання головного узятку. У цьому випадку прийнятним є лише багаторічне спостереження за медоносами, щоб припустити можливі строки їхнього цвітіння. Бджоляр повинен скласти таблицю, у яку він вносить дані, що ґрунтуються на вивченні своєї місцевості, про виростання в ній не тільки основних медоносів, але й тих рослин, цвітіння яких допоможе забезпечити невеликий узяток у безузяткових вікнах, починаючи з матері-й-мачухи.

Насамперед бджоляр повинен добре вивчити строки цвітіння медоносів навколо своєї пасіки й знати час початку весни, тому що перші рослини пробиваються ще під покривом снігу. Настання весни прийнято рахувати від початку руху соку в клена гостролистого, який в південних регіонах починається з лютого, а в північних — з березня-квітня. Після клена гостролистого рух соку відзначається днів за 10 у берези, верби, вільхи й тополі. Тобто початком цвітіння вважається поява в природі перших одиночних квіток-нектароносів і пилконосів. Початком масового цвітіння вважають період, коли розкривається 25-30 % всіх квіток. Спад цвітіння відзначають датою, коли в природі залишається 25-30 % розкритих, але необпилених квіток. У нектароносів, зібраних у суцвіття, початком цвітіння прийнято вважати розкриття середніх квіток.

О. ц. проводять або точним підрахунком розпущених, нерозпущених і відцвілих квіток, або ж на око.

Для того щоб спостереження за цвітінням медоносів приносили користь, щоб правильно скласти календар строків їхнього цвітіння, необхідно дотримуватися основних вимог:

— протягом декількох років спостерігати за тією ж рослиною, що росте на тому самому місці;

— для записів вибрати типову рослину для цієї місцевості, яка є кормовою базою для бджіл;

— спостереження вести за середньовіковими деревами й чагарниками, за трав'янистими рослинами — у місцях їхнього масового виростання: луки, поля, ліси, болота;

— уважати початком цвітіння той день, коли при струшуванні сережки вітрозапильної рослини висипається пилок, комахозапильної — коли в перших квіток розгорнуться пелюстки, трав'янистих рослин — коли в загальній масі розкриють перші квітки п'яти-десяти рослин;

— уважати часом масового цвітіння той період, коли на спостережуваній ділянці зацвіло не менш ніж половина рослин цього виду;

— закінченням цвітіння вважати період, на який припадає опадання віночків у більшої частини вітрозапильних рослин, а на ділянках трав'янистої рослинності залишаться одиночні квітучі рослини. Цей час можна визначити за відцвітанням верби — суцвіття перестануть виділяти пилок.

Рекомендується в календар записувати якість медозбору, показники контрольного вулика, стан погоди й літання бджіл. Надалі ці записи допоможуть орієнтуватися у цвітінні медоносів цієї місцевості й домагатися високих медозборів навіть у роки зі слабким узятком.