Бджільництво - словник-довідник
ПЕНІЦИЛІН — антибіотик, продукт життєдіяльності різних видів цвілевих грибів. П. являє собою гігроскопічний жовтуватого кольору порошок або суху пористу масу. П. добре розчиняється у воді. Він абсолютно не токсичний, навіть при його передозуванні.
На пеніциліновій основі сьогодні виробляється маса антибіотиків. їх можна використовувати в бджільництві. П. використовують для профілактики гнильцевих захворювань, а також як стимулюючу підгодівлю бджіл.
Підгодівлю готують із розрахунку 200 тис. од пеніциліну на 1 л цукрового сиропу, приготовленого в пропорції 1:1. Лікувальний сироп готують з 1 частини цукру й 1 частини води. Цукор не повинен підгоряти. Сироп остуджують до 30 С, потім додають у нього П. Корм дають із розрахунку 100 г на вуличку бджіл. Щоб досягти ефекту, підгодівлю згодовують тричі з інтервалами в 7 днів. Тобто сім'я, яка має 7 вуличок бджіл, повинна одержати тричі по 700 г корми через кожні сім днів, а всього одержати 2,1 кг підгодівлі, у якій буде трохи більше 1 кг цукру, близько 1 л води й 600 тис. ОД пеніциліну.
Як профілактичний засіб проти гнильцевих захворювань П. дають у такий спосіб. Готують цукровий сироп з П. у концентрації 0,9-1 млн. ОД на 1 л сиропу. Дають по 100 мл сиропу на вуличку бджіл. Для профілактичного обприскування стільників і бджіл можна використовувати водно-пеніциліновий розчин у концентрації 1 л води на 1 млн. ОД; для лікувального обприскування — 2-3 г дусту на 50 млн. ОД і на 1 кг сухого розріджувача
(крохмалю, цукрової пудри тощо). Лікувально-профілактичну обробку бджолосімей проводять тричі через кожні 5-7 днів. Сім'ї, яким не допоміг цей курс лікування, обробляють доти, поки вони повністю не видужають.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 19/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.