Бджільництво - словник-довідник

ТАРА ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ МЕДУ — має важливе значення.

Для зберігання медів потрібно вибирати сухе, гігроскопічне приміщення, що не має сторонніх запахів. Відносна вологість повітря повинна бути близько 60 %, але не вище 80 % . У сирому приміщенні навіть зрілий мед швидко закисне. Оптимальна температура в приміщенні повинна бути від 0 до 5 °С, максимум — до 10 °С.

Зниження температури нижче нуля в зимовий період для меду не шкідливе, всі його лікувально-дієтичні властивості зберігаються повністю. Вікна й двері приміщення, де зберігається мед, повинні бути закриті, щоб уникнути потрапляння в нього комах.

Тара з медами повинна встановлюватися на підставки, на певній відстані від підлоги, у два-три яруси. До кожної бочки повинен бути забезпечений вільний доступ, щоб у випадку витікання меду вжити відповідних заходів.

Для нетривалого зберігання меду як тару можна використовувати медовідстійник, фляги з нержавіючої й листової сталі, алюмінієвих сплавів, але найкраще зберігати його в бочках з

липи, чинари, верби, бука, вільхи, кедра тощо або в липівках. Липівки виготовляють із дупластих липових дерев і закривають їх не кришками, а кружальцями з фанери. Обсяг їх різноманітний — від 2 до 5 кг. У липівках перевозять тільки закристалізований мед.

Бочки й липівки роблять тільки із сухого дерева (вологість не більше 20 %), усередині покривають їх тонким шаром воску або чистим парафіном. Можливе використання на пасіках дерев'яних ящиків, кути яких заливають воском. У ящики меди заливають тоді, коли він уже почав кристалізуватися.

Для транспортування медів використовують бідони або каністри ємністю 25 кг. Скляний посуд — найкращий. Він дозволяє зберігати мед без псування в будь-яких приміщеннях. Його герметично закривають металевими кришками.

На тарі вказується вага, назва меду й рік його збирання.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 19/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.