Бджільництво - словник-довідник

ЧЕБРЕЦЬ, або чебрик, чебчик,— розповсюджена багатовидова пряна рослина. Пізньолітній медонос. Зустрічається переважно в лісовій і лісостеповій зонах. Для бджільництва найбільший інтерес становлять два види: чебрець звичайний і чебрець повзучий.

Чебрець звичайний, або запашний, належить до сімейства глухої кропиви. У дикому вигляді зустрічається в степу, у борах, у чагарникових заростях, а також культивується в теплій кліматичній зоні. Це багаторічний напівчагарник із гіллястими прямостоячими дерев'янистими або висхідними стеблами заввишки до 50 см. Гілки тонкі, чотиригранні, опушені. Листя еліптичне або ланцетоподібне, з обох боків засіяне темними залозками, які виділяють ефірну олію. Квітки дрібні, зібрані на кінцях гілок і стебел у пухкі гроноподібні суцвіття. Віночок опадаючий, рожевуватий, світло-ліловий або білуватий. Рослина має сильний ароматний запах. Цвіте в червні — липні.

У районі оброблення чебрець чудово підходить для припасічних ділянок.

Ч. повзучий, інші назви — чебрець, богородська трава. Любить рости в борах, на пісках, на пригріві. Відрізняється чудовою посухостійкістю. Це багаторічний напівчагарник. Стебло сланке, гіллясте, червоно-бурого кольору, заввишки 12-13 см. Листя довгасте, 5—10 мм завдовжки, супротивне, з невеликими залозками з лицьового боку. Суцвіття — головчасте, складається з рожевих або лілово-червоних квіток. Цвіте рослина протягом усього літа. У нектарі однієї квітки цукру міститься близько 0,147 мг.

Мед із чебрецю світлий, дуже ароматний і має високі смакові якості.