Позагалактична астрономія - Юрій Кудря 2016

РОЗДІЛ 3

ПОВЕРХНЕВА ФОТОМЕТРІЯ ГАЛАКТИК

3.5.Подання результатів поверхневої фотометрії

Результатом поверхневої фотометрії протяжного об’єкта (галактики) є матриця, кожний елемент якої — значення поверхневої яскравості у точці, координати якої пов’язані з номерами рядка та стовпчика. Типові розміри таких матриць — понад мільйон елементів. Такі великі обсяги інформації потребують певних способів подання та візуалізації результатів фотометрії, найпростіший з яких — побудова зображень в умовних кольорах та у вигляді карт ізорівнів яскравості (ізофот). Карти ізофот дають змогу наочно отримати більше інформації, ніж просте репродукування зображення. Зокрема, на картах можна одночасно оцінити структуру як центральних яскравих областей галактик, так і їхню слабку периферію, що не завжди можна зробити за репродукцією. Крім того, за ізофотами можна оцінити закон розподілу поверхневої яскравості. Карти ізофот будуються до певної поверхневої яскравості (наприклад, μ(Β) = 26^m) з певним кроком (наприклад, Δμ = 1^m або Δμ = 0^m,5).