Позагалактична астрономія - Юрій Кудря 2016

РОЗДІЛ 5

ВИЗНАЧЕННЯ ВІДСТАНЕЙ ДО ГАЛАКТИК

5.10.Абсолютні зоряні величини та класи світності

Головний висновок про абсолютні зоряні величини як індикатор відстані такий, як і для лінійних діаметрів, — вони є ненадійним індикатором, надто в широких межах знаходяться світності галактик. Але якщо дещо звузити клас об’єктів, то метод визначення відстаней за видимими величинами можна використати для грубих оцінок. Наприклад, цей метод використовується для лацертид. Це об’єкти типу квазарів, особливістю яких є сильна змінність блиску, але на відміну від квазарів вони не мають або майже не мають широких емісійних ліній у спектрі, за якими визначають червоні зміщення. Тому для цих об’єктів шукають інші індикатори відстаней. Зокрема Б. Сбаруфаті та інші (2005) визначили відстані для 42 лацертид за функцією світності батьківської галактики (host galaxy). Виявилося, що розподіл був близький до гауссівського з середнім -22^m,8 та стандартним відхиленнями 0^m,5. Точність методу визначається шириною гауссіана, на рівні 1-сигма вона становить приблизно 25 %.

Як уже йшлося, ван ден Берг (1960) встановив три класи світності (I—III) для Sb і SBb, п’ять класів для Sc, SBc і класи світності I—IV для Irr. Крім того, він виділяв проміжні класи I— II, II—III і т. д., охоплюючи для яскравих галактик діапазон абсолютних величин від -20^m,4 (Sb I) до -16^m,1 (Sc і Ir IV—V).

Ю.П. Псковський (1961) перекалібрував класи світності ван ден Берга та виявив, що розкид абсолютних величин у класах світності ван ден Берга не менше як 1^m, що відповідає ~50 % відносної точності визначення відстані.

Чисто морфологічна класифікація за класами світностей не залежить від відстані (вона дає відносні відстані). Є сенс використовувати цей індикатор для оцінок, наприклад, коли відстані за червоним зміщенням мають великі похибки внаслідок великих пекулярних рухів галактик.