АСТРОНОМІЯ - М. В. Головко 2018

Частина 3. Космософія

Розділ І. Коротка історія астрономії

ТЕМА 1.2. РОЗВИТОК АСТРОНОМІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ

§ 6. УЯВЛЕННЯ ПРО ВСЕСВІТ У КИЇВСЬКІЙ РУСІ

Землі сучасної України здавна заселяли народи, які мали певні астрономічні знання. Свідчення цьому - зображення астрономічного змісту на каменях і скелях, вік яких встановити важко, але які, ймовірно, були створені ще в дослов'янську епоху. Дещиця цих знань збереглася до наших днів у народній астрономії.

1. Уявлення та знання про Всесвіт у Київській Русі.

Племена східних слов'ян, які жили на території нинішньої України з VI ст., обожнювали природні тіла і явища, зокрема й небесні світила - Сонце і Місяць. Водночас Місяць, завдяки зміні його фаз, здавна використовували як календар. Цей досвід знайшов утілення в народному слов'янському календарі, який ще довго використовували прості люди навіть після введення на Русі юліанського календаря.

Інтерес до зоряного неба посилився, коли виникла держава Київська Русь. Цьому сприяли практичні потреби орієнтування з допомогою небесних світил під час сухопутних і морських походів. На жаль свідчень про астрономічні знання та їх практичне застосування під час плавань наших предків у X - XI ст. Чорним морем до, наприклад Царгорода (нинішній Стамбул), не збереглося. Але без зоряних дороговказів вони навряд чи могли обійтися.

З X ст. Київська Русь мала тісні зв'язки з Болгарською державою, що межувала з Візантією. Тому твори візантійських авторів природничої тематики через Болгарію проникали на Русь. Після запровадження наприкінці Х ст. християнства, така література здебільшого відображала релігійний погляд на світобудову. Окрім цього, як і в Західній Європі в середні віки, центрами писемної вченості надовго стали монастирі.

Рис. 6.1. Зображення знаків Зодіаку в книзі «Ізборник Святослава»

У монастирях, окрім переписування книг про житія святих, стали укладати літописи, заносячи до них і відомості про спостереження небесних явищ. Перша згадка про астрономічне явище - сонячне затемнення - позначена 1064 роком. Літописець указав на вигляд Сонця під час цього явища та відкинув поширене в народі повір'я про якусь потвору, що нібито з'їдає в такий момент Сонце. Людей, які вірять у це, він назвав «невегласями», тобто невігласами.

Для чернігівського князя Святослава в 1073 р. був переписаний болгарський збірник, відомий під назвою «Ізборник Святослава». В ньому вміщено зображення знаків Зодіаку.

Кирик Новгородець у ХІІ ст. підготував твір «Вчення про числа», де виклав основи теорії укладання календаря та обчислення пасхалій - дат Великодня. Інша відома книжка - збірник «Толковая Палея», був укладений не пізніше XIII ст. (з тих, які збереглися, найдавніший відносять до 1350 р.). Він уміщує опис світобудови, заснований на уявленнях Арістотеля в інтерпретації діячів Церкви V - X ст.

Загалом розвиток астрономічного знання в Київській Русі відбувався в руслі європейської традиції, хоча й мав свою особливість - майже повне несприйняття астрології. Найпершою перешкодою для неї було духовенство, яке водночас чинило спротив поширенню античних уявлень і знань про Всесвіт.

2. Народна астрономія українців.

Людина сивої давнини відчувала єдність світу й намагалася облаштову- вати своє особисте життя, життя своєї родини, свого народу, зважаючи на це відчуття. Небесні світила - далекі й недосяжні - були для неї такими ж близькими, як і все те, що оточувало 'її на Землі. Збережені народною пам'яттю фрагменти єдиної картини небесного світу наших пращурів свідчать про допитливість і високий духовний рівень давніх людей.

У далекі часи увагу привертали небесні світила, які людина бачила щодня - Сонце, Місяць і яскраві зорі. Саме вони й отримували власні назви. Сонце - сила (божество) над природою, що оживляє її навесні і припиняє її розвиток узимку. З огляду на це Сонце наші предки уявляли вродливим юнаком (парубком), статним воїном чи мудрим сивим дідом (Ярило, Купало, Дажбог) залежно від пір року. Часто Сонце уявляли у вигляді колеса: «Колесом, колесом в гору Сонце йде...» (з української народної пісні).

Окрім Сонця, головним небесним символом наших пращурів був Місяць. В Україні про нього народ казав: «Це - предок Дідух, а зорі - то його рідня».

Виокремили на зоряному небі праукраїнці й окремі сузір'я. До наших днів дійшли лише деякі з цих назв. Найвідоміша з них - Великий Віз - четверо коліс та троє коней (семизір'я Великої Ведмедиці). Поява небесного Воза не випадкова, адже віз - неодмінний елемент побуту кочівників, а для хлібороба - важливе знаряддя праці. Небесний Віз допомагав нашим предкам визначати час уночі (за положенням Ковша відносно горизонту). Не зрозуміло з яких підстав, але побутувала також думка: «Між крайнім переднім конем (зоря η) і другим конем (зоря ζ) є маленька зірочка - вудила: коли вони переїдаються, тоді й кінець світу».

Рис. 6.2. Чумацький Шлях - українська назва примітної особливості зоряного неба Землі

Сузір'я Малої Ведмедиці здавна в Україні має назву Пасіка. Інколи його називають Малим Возом - дається взнаки схожість цього семизір'я з ковшем Великої Ведмедиці. Сузір'я Оріона мало кілька назв - Плуг, Граблі, Полиця, Чепіги, а три зорі поясу Оріона - Косарі. Походження такої назви пояснюють тим, що ці зорі сходять уранці в пору сінокосу.

Через зовнішню схожість сучасне сузір'я Орла мало назву - Дівка з відрами. А не дуже виразне сузір'я Дельфіна, що міститься поруч з небесною Дівкою, слугувало праукраїнцям небесною Криницею.

На зоряному небі наших пращурів було місце для Пастуха (Волопас), що мав слідкувати за небесним Биком (сузір'я Тельця). Яскраву групу зір, яку видно в наших краях у будь-яку пору року, назвали Бороною (Кассіопея). В цій назві увіковічнено ще одне знаряддя праці хлібороба - п'ять яскравих зір справді нагадують примітивну борону.

З доби Київської Русі до нас дійшла українська назва сузір'я Лебедя - Хрест, бо найяскравіші його зорі утворюють саме цю фігуру. На зоряному небі сузір'я Хреста міститься посеред Шляху в Київ. Цей шлях - примітна деталь зоряного неба Землі. Ще одна його українська назва - Чумацький Шлях. Вона виникла в період чумакування (XV - XVI ст.), що залишило помітний слід в історії України (рис. 6.2). Яким важливим був цей промисел для життя людини, якраз і свідчить поява небесного Чумацького Шляху, або Чумацької Дороги. її виділили, бо сріблясто-біла смуга на зоряному небі слугувала чумакам дороговказом: коли вони їздили в Крим (це було влітку й взимку) з материкової України, то прямували на південний схід. Якраз улітку та взимку Чумацький Шлях пролягає на вечірньому небі з північного заходу на південний схід.

Українці вважали зорі дітьми Сонця і Місяця. Дотепер збереглася українська назва лише однієї зорі. Вона належить до сузір'я Візничого і від стародавніх греків отримала назву - Капелла. Наші пращури називали її Козою. Дивно, але в перекладі з грецької Капелла - це коза. Хто в кого запозичив назву, та й чи було це запозиченням - залишається загадкою.

Наші пращури були уважними спостерігачами зоряного неба. Підтвердженням цьому є й те, що вони виділили в сузір'ї Бика-Тельця окрему яскраву групу зір, назвавши її Квочкою (розсіяне скупчення зір Плеяди). Про ці зорі говорили: «Квочка - одна велика, а коло неї штук сім-вісім меншеньких. Вона йде вперед, а за нею ті зорі купкою». Плеяди ще називали: Волосини, Волосожар, Курка, Баби. «Коли Плеяди з'являються на небі, то відмикають небо весняним дощам». У давнину їх сприймали як позначку, від якої ділили рік на дві частини: коли Плеяди вперше сходять уранці - початок теплого періоду (літа), а коли вранці заходять - початок холодного періоду року - зими. Походження назви «Бабине літо» можливо пов'язано саме з цим зоряним скупченням. Найвідоміша українська назва скупчення Плеяди - Стожари - збереглася досі. її часто використовують у поетичних творах, піснях тощо.

Свідчень щодо давніх назв планет Сонячної системи практично не лишилось. Єдина серед них (найяскравіша на зоряному небі) - планета Венера - мала назву Зорі, або ж Вістунки. В народній уяві Зоря на світанку ключем відмикає небесні ворота й випускає Сонце на небо.

НАВЧАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

• Підготуйте усну доповідь на тему «Народна астрономія українців» та з'ясуйте народні назви небесних світил, притаманні для місця вашого проживання (район, область, край).

ВИСНОВКИ

Землі сучасної України здавна заселяли народи, що мали астрономічні знання. Про це свідчать зображення астрономічного змісту на каменях і скелях, створених ще в дослов'янську епоху. Дещиця цих знань збереглася до наших днів у народній астрономії. Астрономічні знання розвивалися далі після утворення Київської Русі.