АСТРОНОМІЯ - М. В. Головко 2018

Частина 3. Космософія

Розділ І. Коротка історія астрономії

ТЕМА 1.2. РОЗВИТОК АСТРОНОМІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ

§ 8. ПЕРШІ АСТРОНОМІЧНІ ОБСЕРВАТОРІЇ В УКРАЇНІ

Розвиток вищої освіти в Україні, що почався наприкінці XVI ст., привів до появи університетів, а разом з ними й до заснування університетських астрономічних обсерваторій. Вони взяли на себе не лише освітню функцію (навчання астрономії), але й наукову.

1. Університетські астрономічні обсерваторії в Україні.

Першу астрономічну обсерваторію в Україні було засновано при Львівському університеті 1771 р. Після приєднання західноукраїнських земель до Австрії науковці обсерваторії виконали геодезичну зйомку Галичини, але вже на початку 80-х років XVIII ст. вона припинила роботу. В університеті астрономія, як навчальна дисципліна, стала частиною фізики.

Майже за сто років потому (1871) в Львівській Політехніці відкрили кафедру геодезії і сферичної астрономії. Вона мала астрономічну обсерваторію, де виконували прикладні роботи з визначення часу та географічних координат.

Кафедру астрономії та астрономічний інститут у Львівському університеті було засновано в 1900 р. Марцін Ернст (приват-доцент, а згодом професор астрономії) започаткував регулярні спостереження планет, комет, змінних зір та сонячних затемнень. Упродовж 1932-1945 рр. кафедрою та обсерваторією завідував Еугеніуш Рибка.

Після Другої світової війни в обсерваторії започатковано нові напрями досліджень - фізика Сонця, сонячна активність та сонячно-земні зв'язки, небесна механіка, фізика зір і міжзоряного середовища, релятивістська астрофізика. Став виходити Циркуляр Львівської астрономічної обсерваторії.

У 1960 р. Львівська астрономічна обсерваторія отримала в селищі Брюховичі заміську базу спостережень, де було також організовано станцію оптичних спостережень штучних супутників Землі (ШСЗ). Тут виконували візуальні, фотографічні, а згодом і фотометричні спостереження цих об'єктів. Наприкінці ХХ ст. створено комплекс лазерної локації ШСЗ. Це дозволило підняти точність спостережень до світових вимог - з 2002 р. пункт лазерної локації Львівської астрономічної обсерваторії входить до глобальної світової мережі спостережень ШСЗ.

Нині обсерваторія виконує дослідження з фізики Сонця, зір і галактик, релятивістської астрофізики і космології. В її складі - відділ практичної астрономії та фізики ближнього космосу, відділ технічного обслуговування телескопів, а також бібліотека.

В обсерваторії працювали і працюють нині відомі в Україні та за її межами науковці: Богдан Бабій, Богдан Гнатик, Моріс Ейгенсон, Ярослав Капко, Самуїл Каплан, Іван Климишин, Олександр Логвиненко, Богдан Новосядлий, Володимир Степанов, Мирослав Стоділка.

1845 р. засновано Астрономічну обсерваторію Київського університету, яку очолив В. Ф. Федоров (1802-1855) - учень знаменитого В. Я. Струве, професор астрономії і ректор (1843-1847) університету. Проект обсерваторії розробив відомий архітектор В. Беретті. Її будівництво, обладнання інструментами та інші роботи тривали до 1862 р.

У 70-х роках XIX ст. обсерваторію очолив М. В. Хандриков (1837-1915), який визначив напрям її наукової роботи,- фундаментальна астрометрія. В обсерваторії встановили (1872) меридіанне коло фірми Репсольда, що дозволило виконувати високоточні спостереження зір протягом тривалого часу. Окрім роботи в галузі позиційної астрономії, виконували дослідження, позв'язані з методикою визначення орбіт небесних тіл. Згодом розпочали спостереження комет, покриттів зір Місяцем, сонячних плям і факелів.

На межі ХІХ - ХХ ст. в обсерваторії працювали такі висококваліфіковані спеціалісти, як В. І. Фабриціус (1845-1895), Р. Ф. Фогель (1859-1920), М. П. Ди- ченко (1863-1932), С. Д. Чорний (1874-1956).

Новий етап розвитку Київської астрономічної обсерваторії (як часто називають університетську обсерваторію в Києві, скорочено КАО) почався тоді, коли наприкінці 30-х років XX ст. її очолив С. К. Всехсвятський (1905-1984). Він був астрофізиком за фахом, тому, не минаючи увагою проблеми астрометрії, став розвивати астрофізичний напрям - вивчення активності Сонця, фізики малих тіл Сонячної системи тощо. Під керівництвом С. К. Всехсвятського в обсерваторії виконали великий обсяг досліджень з кометної астрономії.

А. О. Яковкін (1887-1974) розпочав у КАО дослідження фігури Місяця, О. Ф. Богородський (1907-1984) - вивчення релятивістських ефектів в астрономії. 1957 р. в обсерваторії було організовано станцію спостережень штучних супутників Землі, а також метеорний відділ. З початку 70-х років XX ст. в обсерваторії почали виконувати дослідження з фізики сонячних спалахів, сонячної активності та її довготривалого прогнозування.

Астрономічну обсерваторію в складі Одеського університету засновано 1871 р. Її очолив завідувач кафедри астрономії професор Л. Х. Беркевич (1828-1897). Він попросив директора Пулковської обсерваторії Отто Струве висловити міркування щодо можливих астрономічних досліджень в Одеській обсерваторії. Струве вказав на важливість астрофізичних досліджень - їх започаткував професор О. К. Кононович (1850-1910), який очолював обсерваторію в 1881-1912 роках.

Новий директор (1913-1933) Одеської обсерваторії О. Я. Орлов, відомий в світі фахівець з питань астрометрії і гравіметрії, домігся розширення наукової тематики. Протягом 1934-1944 рр., коли обсерваторію очолював професор К. Д. Покровський (1868-1944), почалися дослідження комет, астероїдів, подвійних зір, фотометричні та спектральні спостереження зір. Також К. Покровський приділяв велику увагу популяризації астрономії.

Суттєвого розвитку зазнала Одеська обсерваторія в 1954-1983 роках, коли її очолював В. П. Цесевич - знаний в світі астроном, талановитий педагог та популяризатор астрономії. Було створено дві спостережні станції за межами Одеси, а також три високогірні станції у Вірменії, на Північному Кавказі (пік Терскол) і в Туркменістані. В обсерваторії збудували нові телескопи з дзеркалами діаметром 20-80 см, а також інші прилади для спостережень.

З 1993 р. обсерваторія має статус науково-дослідного інституту (НДІ) при Одеському національному університеті зі збереженням назви «Астрономічна обсерваторія».

Одеська астрономічна обсерваторія щороку організовує і проводить міжнародну наукову конференцію «Літня Гамовська астрономічна школа».

Обсерваторія в Одесі зберігає третю за вмістом у колекцію зображень зоряного неба із понад 100 тисяч фотографічних платівок. її наукова бібліотека має понад 200 тисяч одиниць зберігання.світі

В Одеській обсерваторії працювали багато відомих у світі астрономів, серед яких Віктор Абалакін, Зінаїда Аксентьєва, Ігор Астапович, Георгій Гамов, Олексій Ганський, Віталій Григоревський, Микола Діварі, Венчеслав Жардецький, Микола Стойко-Раділенко, Валентин Каретников та інші.

1883 р. за ініціативою професора Г. В. Левицького (1852-1917) було засновано Астрономічну обсерваторію Харківського університету. Але ще з 1808 р. в університеті діяв астрономічний кабінет, а пізніше й кілька тимчасових обсерваторій, які використовували з навчальною метою.

Перші дослідження обсерваторії стосувалися до астрометрії. В цій галузі над створенням каталогів працювали відомі астрономи Л. О. Струве (1858-1920) і Микола Євдокимов (1868-1941). Упродовж 1920-1931 років астрофізичні дослідження розвивав видатний український астроном Б. П. Герасимович (1889-1937). Планетні дослідження в Харківській обсерваторії розпочав В. Г. Фесенков. Натомість М. П. Барабашов (1894-1971), видатний український астроном, директор Харківської обсерваторії протягом 1930-1970 років, заснував у 20-30 роках ХХ ст. харківську школу дослідників планет. Завдяки цьому обсерваторія стала в колишньому Радянському Союзі одним з лідерів у вивченні тіл Сонячної системи. В співпраці з іншими обсерваторіями тут було виконано обробку фотографій зворотного боку Місяця та створено «Атлас оберненого боку Місяця» (1960-1964).

2002 р. на базі Харківської обсерваторії створено науково-дослідний інститут астрономії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Нині це одна з провідних астрономічних установ України, де виконують фундаментальні й прикладні дослідження з фізики Сонця, Місяця, планет і їхніх супутників, астероїдів і комет, з фундаментальної астрометрії та зоряної астрономії, розробляють і вдосконалюють методи астрономічних спостережень. Її обладнано низкою різних телескопів та іншими інструментами й приладами. Обсерваторія має заміську спостережну станцію та наукову бібліотеку.

Окрім названих вище, в Астрономічній обсерваторії Харківського університету працювали і працюють нині відомі українські астрономи Ю. В. Александров, В. А. Захожай, П. С. Порецький, Ю. Г. Шкуратов та інші.

2. Миколаївська астрономічна обсерваторія (МАО).

Цю обсерваторію створили в 1821 р. для потреб Чорноморського флоту - забезпечення його точним часом і морехідними картами та для налагодження навігаційних приладів і навчання штурманів астрономічним методам орієнтування. Першим директором обсерваторії був К. Х. Кнорре (1801-1883), який обіймав цю посаду протягом 50 років. Він, окрім визначення координат зір, з допомогою телескопа-рефрактора визначав положення комет, зокрема комети Галлея під час її повернення до Сонця в 1835 р.

З 1872 р. морським астрономом (так називали очільника Миколаївської обсерваторії) став І. Є. Кортацці (1837-1903). За результатами власних спостережень Кортацці опублікував каталог положень 5976 зір; спостерігав комети, Юпітер, склав таблиці для визначення координат корабля в морі, а також таблиці для визначення часу. Одним з перших (1885) Кортацці виконав з допомогою горизонтального маятника дослідження припливів у земній корі. Окрім цього, він навчав астрономії морських офіцерів.

З 1881 р. науковою роботою обсерваторії в Миколаєві керувала Пулковська обсерваторія. У 1909 р., коли базу Чорноморського флоту перевели з Миколаєва до Севастополя, вона в 1912 р. перемістила в Миколаїв своє відділення, яке до того часу було в Одесі. Його керівником залишився Б. П. Остащен- ко-Кудрявцев (1877-1956), який з 1909 р. був морським астрономом.

Миколаївські астрономи, наслідуючи наукові традиції Пулковської астрометричної школи, уклали низку каталогів положення зір високої точності.

1992 р. Миколаївська астрономічна обсерваторія стала самостійною науковою установою, з 2002 р. має статус науково-дослідного інституту. 2007 р. МАО включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Музей обсерваторії зберігає унікальну колекцію астрономічних приладів та інструментів: меридіанне коло й переносне вертикальне коло фірми Репсольда, колекцію астрономічних годинників XVIII - XIX ст., астрономічні книги XVII - XIX ст., а також десятки інших експонатів.

ВИСНОВКИ

Заснування університетських астрономічних обсерваторій зумовив розвиток вищої освіти в Україні, що почався наприкінці XVI ст. і привів до появи університетів. Обсерваторії виконували й виконують нині не лише освітню функцію (навчання астрономії), але й наукову. Співробітники обсерваторій і дотепер виконують систематичні астрономічні дослідження.