Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я

АНАЛІЗАТОРИ. ОРГАНИ ЧУТТЯ

Аналізатори — системи чутливих нервових утворень, які сприймають і аналізують різні зовнішні і внутрішні подразники. Аналізатори забезпечують реакції пристосування організму до змін в зовнішньому і внутрішньому середовищі. Термін введений у фізіологію І. П. Павловим (1909). В сучасній фізіології замість нього частіше вживають поняття сенсорні системи. Кожний аналізатор складається з трьох частин: 1) периферичної, яка сприймає енергію зовнішнього подразнення і переробляє її в нервовий імпульс; 2) провідного шляху, по якому нервовий імпульс слідує до нервового центру; 3) коркового кінця аналізатора, розташованого у відповідних ділянках кори великого мозку, де відбувається вищий аналіз.

Відчуття, які спричиняє зовнішнє середовище, сприймаються органами чуття — це комплекс анатомічних структур, які сприймають енергію зовнішнього подразнення, перетворюють її на нервовий імпульс і передають в певні відділи мозку, у тому числі і в кору великого мозку, де відбувається вищий аналіз. До органів чуття відносяться: органи зору, слуху, відчуття земного тяжіння (гравітації), смаку, нюху, дотику.

Значення органів чуття полягає в тому, що, сприймаючи зміни в навколишньому середовищі, вони дозволяють організму орієнтуватися в ньому і адекватно реагувати на ці зміни.

Органи чуття обумовлюють основні види чутливості: дотик і положення тіла в просторі, нюх, смак, зір, слух.