Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ

ПРИНЦИПИ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КЛІТИНИ

ВІДМІННОСТІ РОСЛИННОЇ КЛІТИНИ ВІД ТВАРИННОЇ

У рослинній клітині є все органоїди, властиві й тваринній клітині: ядро, ендоплазматична сітка, рибосоми, мітохондрії, комплекс Гольджі. Разом з тим вона має істотні особливості будови. Рослинна клітина відрізняється від тваринної наступними ознаками:

1. міцною клітинною стінкою значної товщини;

2. особливими органоїдами — пластидами, в яких відбувається первинний синтез органічних речовин із мінеральних за рахунок енергії світла;

3. розвинутою сіткою вакуолей, які значною мірою обумовлюють властивості осмосу клітин.

Рослинна клітина, як і тваринна, оточена цитоплазматичною мембраною, але окрім неї обмежена товстою клітинною стінкою, що складається з целюлози, якої немає у тварин. Клітинна стінка має пори, через які канали ендоплазматичної сітки сусідніх клітин сполучаються один з одним.

Переважання синтетичних процесів над процесами вивільнення енергії — одна з найхарактерніших особливостей обміну речовин рослинних організмів. Первинний синтез вуглеводів із неорганічних речовин здійснюється в пластидах. Пластиди можуть переходити один в одного. Вони містять ДНК і РНК і розмножуються розподілом надвоє. Вакуолі розвиваються з цистерн ендоплазматичної сітки, містять у розчиненому вигляді білки, вуглеводи, низькомолекулярні продукти синтезу, вітаміни, різні солі й оточені мембраною. Тиск осмосу, який створюється розчиненими у вакуолярному соку речовинами, призводить до того, що в клітину надходить вода і створюється тургор — напруга клітинної стінки. Тургор і товсті пружні оболонки клітин обумовлюють міцність рослин до статичних і динамічних навантажень.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.