Довідник з біології

ТВАРИНИ

ЦАРСТВО ТВАРИНИ

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ХРЕБЕТНІ ІЗ ЗАРОДКОВИМИ ОБОЛОНКАМИ (АМНІОТИ) (AMNIOTA)

Плазуни, птахи та ссавці входять до групи вищих хребетних, які ведуть наземний спосіб життя. Запліднення у них тільки внутрішнє. Розмноження відбувається на суші, і лише небагато живородних видів (морські змії, китоподібні) розмножуються у воді. Для всіх вищих хребетних характерне утворення в ембріональному періоді розвитку зародкових оболонок, у тому числі водної оболонки — амніона, навкруги ембріонів (звідси назва). У видів, які відкладають яйця, зародкові оболонки забезпечують можливість розвитку зародка в повітряному середовищі. Нагадаємо, що нині хребетні, у яких зародкові оболонки не утворюються унаслідок розвитку зародка у водному середовищі, носять назву анамній.

У порівнянні з анамніями вищі хребетні мають низку прогресивних рис. Збільшується об'єм переднього мозку, де виникає зачаток сірої кори великих півкуль (у рептилій), який досягає максимального розвитку у ссавців. Наявність довгого шийного відділу хребта збільшує рухливість голови і поліпшує орієнтацію тварин у просторі. Шкіра роговіє і має різноманітні додатки (рогові луски, пера, волосся), захищаючі тіло від висушування і дії інших несприятливих чинників середовища. Дихання у вищих хребетних тільки легеневе. Є грудна клітина, яка забезпечує більш ефективний — всмоктуючий — механізм дихання. Серце і артеріальна система змінюється убік все більш повного розділення артеріального і венозного кровотоків. З'являється новий орган виділення — тазова нирка, яка має високу концентраційну здатність у порівнянні з нирками водних тварин.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.