Біологія - універсальний довідник

ЛЮДИНА

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ

СТАЛІСТЬ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА ТА СПОСОБИ ЇЇ РЕГУЛЯЦІЇ


Фізіологічні процеси, спрямовані на підтримання сталої температури, називаються процесами терморегуляції.

Збереження сталої температури тіла можливе лише в тому випадку, коли кількість утвореного в організмі тепла дорівнює кількості тепла, що виділяється назовні. Терморегуляцію поділяють на хімічну та фізичну.

Хімічна терморегуляція досягається шляхом зміни рівня обміну речовин; основна її роль — утворення тепла. Підвищена кількість утворюваного тепла оберігає організм від переохолодження, знижена — від перегрівання. Виділення енергії відбувається завдяки хімічному розщепленню білків, жирів і вуглеводів.

Фізична терморегуляція відбувається завдяки віддачі тепла, що виділяється у процесі життєдіяльності з організму в навколишнє середовище. Засобами виділення надлишкового тепла з організму є теплопровідність (здатність передавати тепло від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих предметів при їх безпосередньому зіткненні один з одним), тепловипромінювання (випромінювання теплових променів за відсутності безпосереднього контакту з більш холодним тілом) і випаровування вологи з поверхні шкіри.

У людини існують спеціальні нервові і гуморальні механізми терморегуляції.

Рецептори шкіри здатні сприймати навіть незначні зміни температури середовища. Центр терморегуляції розташований у проміжному мозку. Хімічна терморегуляція відбувається завдяки безпосереднім впливам нервових імпульсів на рівень утворення тепла в м’язах і внутрішніх органах. Паралельно з цим відбувається і перерозподіл крові шляхом зміни просвіту кровоносних судин та інтенсивності потовиділення.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.