Біологія - універсальний довідник
ЛЮДИНА
ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ
СТАЛІСТЬ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА ТА СПОСОБИ ЇЇ РЕГУЛЯЦІЇ
Фізіологічні процеси, спрямовані на підтримання сталої температури, називаються процесами терморегуляції.
Збереження сталої температури тіла можливе лише в тому випадку, коли кількість утвореного в організмі тепла дорівнює кількості тепла, що виділяється назовні. Терморегуляцію поділяють на хімічну та фізичну.
Хімічна терморегуляція досягається шляхом зміни рівня обміну речовин; основна її роль — утворення тепла. Підвищена кількість утворюваного тепла оберігає організм від переохолодження, знижена — від перегрівання. Виділення енергії відбувається завдяки хімічному розщепленню білків, жирів і вуглеводів.
Фізична терморегуляція відбувається завдяки віддачі тепла, що виділяється у процесі життєдіяльності з організму в навколишнє середовище. Засобами виділення надлишкового тепла з організму є теплопровідність (здатність передавати тепло від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих предметів при їх безпосередньому зіткненні один з одним), тепловипромінювання (випромінювання теплових променів за відсутності безпосереднього контакту з більш холодним тілом) і випаровування вологи з поверхні шкіри.
У людини існують спеціальні нервові і гуморальні механізми терморегуляції.
Рецептори шкіри здатні сприймати навіть незначні зміни температури середовища. Центр терморегуляції розташований у проміжному мозку. Хімічна терморегуляція відбувається завдяки безпосереднім впливам нервових імпульсів на рівень утворення тепла в м’язах і внутрішніх органах. Паралельно з цим відбувається і перерозподіл крові шляхом зміни просвіту кровоносних судин та інтенсивності потовиділення.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.