Біологія - універсальний довідник

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ

ПЛАСТИЧНИЙ ОБМІН. БІОСИНТЕЗ БІЛКА


Найважливішим процесом пластичного обміну є біосинтез білка. Він відбувається у всіх клітинах організмів.

Генетичний код. Амінокислотна послідовність у молекулі білка закодована у вигляді нуклеотидної послідовності в молекулі ДНК і називається генетичним кодом. Ділянка молекули ДНК, що несе інформацію про первинну структуру білка, називається геном.

Характеристика генетичного коду.

1. Код триплетний: кожній амінокислоті відповідає сполучення 3-ох нуклеотидів. Усього таких поєднань — 64. Їх називають кодонами. З них 61 кодон визначений, тобто відповідає 20 амінокислотам, а 3 кодони — безглузді, стоп-кодони, що не відповідають амінокислотам, а заповнюють проміжки між генами.

2. Код однозначний — кожен триплет відповідає лише одній амінокислоті.

3. Код вироджений — на кожну амінокислоту припадає більше, ніж один кодон. Наприклад, амінокислота гліцин має 4 кодони: ЦЦА, ЦЦГ, ЦЦТ, ЦЦЦ. Як правило, в амінокислот їх 2-3.

4. Код універсальний — всі живі організми мають однаковий генетичний код.

5. Код неперервний —між кодонами немає проміжків.

6. Код неперекривний —кінцевий нуклеотид одного кодону не може служити початком іншого.

Умови біосинтезу. Для біосинтезу білка необхідна генетична інформація молекули ДНК; інформаційна РНК — переносник цієї інформації з ядра до місця синтезу; рибосоми — органели, де відбувається синтез білка; набір амінокислот у цитоплазмі; транспортні РНК, що кодують амінокислоти і переносять їх до місця синтезу на рибосоми; АТФ — речовина, що забезпечує енергією процес кодування та біосинтезу.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.