Біологія. Комплексний довідник - підготовка до ЗНО та ДПА

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

КРОВ І КРОВООБІГ

Лімфатична система. Лімфообіг та його значення


Крім кровоносної системи в організмі людини є розгалужена сітка судин різного діаметру, яка утворює лімфатичну систему. Основні функції лімфатичної системи: забезпечення повернення рідини в систему кровообігу, утворення лейкоцитів, затримування і знищення мікроорганізмів та інших сторонніх тіл (вироблення імунітету), транспортування жирів від ворсинок кишечнику.

Лімфатична система починається з лімфатичних капілярів, розташованих між клітинами. До них надходить надлишок тканинної рідини, яка фільтрується крізь стінки лімфатичних капілярів і перетворюється на лімфу.

Лімфа — прозора жовтувата рідина, за хімічним складом подібна до плазми крові. Лімфатичні капіляри зливаються в більші лімфатичні судини, які пронизують усі органі і тканини — лімфатичні вени. Ці вени, як і кровоносні, мають клапани, що перешкоджають зворотному руху лімфи, тому вона тече в одному напрямку. Змішуючись з венозною кров’ю, лімфа потрапляє до правого передсердя.

По ходу лімфатичних судин розташовані розширення — лімфатичні вузли (у паховій ямці, підколінних і ліктьових згинах, у грудній і черевній порожнинах, на шиї), в яких утворюються лімфоцити. Лімфатичні вузли відіграють роль біологічних фільтрів — у них затримуються і знищуються мікроорганізми та інші сторонні тіла, які надійшли в лімфу з тканин. Деякі лімфатичні капіляри розташовані всередині ворсинок кишечнику, і в них надходять жири, які з потоком лімфи потрапляють у кров.


ЦЕ ЦІКАВО

36 800 000 — кількість серцебиттів у людини за один рік.

Розмір серця людини приблизно дорівнює величині його кулака. Вага серця дорослої людини становить 220-260 г.

Лейкоцити в організмі людини живуть 2-4 дня, а еритроцити — 3-4 місяця.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.