Біологія. Комплексний довідник - підготовка до ЗНО та ДПА

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

РОЗМНОЖЕННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ

Жіночі статеві органи

До внутрішніх статевих органів належать парні яєчники, маткові (фаллопієві) труби, матка і піхва. Вони розташовані в порожнині малого таза. У яєчнику розміщені скупчення особливих пухирців — фолікулів, у яких розвиваються жіночі статеві клітини — яйцеклітини. Із 4 ∙ 10⁵ незрілих статевих клітин за життя жінки дозріває 400-500. Яєчники виконують дві функції: виробляють жіночі статеві клітини і гормони, основні з яких — естрадіол і прогестерон.

Яйцеклітина після виходу з фолікула потрапляє в одну з маткових труб (м’язовий орган завдовжки до 12 см), які відкриваються в матку. Матка — товстостінний грушоподібний порожнистий м’язовий орган, вистелений слизовою оболонкою. Нижній кінець матки — її шийка — відкривається в піхву. У матці плід перебуває до самих родів.

Зовнішні статеві органи складаються з соромітної ділянки і клітора. Залози соромітної ділянки виділяють секрет, що змащує ззовні статеві органи і пом’якшує їхню поверхню. Клітор — це невеликий, здатний до ерекції орган, гомологічний печеристим тілам чоловічого статевого члена.

Чоловічі й жіночі статеві гормони при статевому дозріванні людини зумовлюють розвиток вторинних статевих ознак: у чоловіків — розвиток вусів, бороди, мускулатури, низький голос тощо, а в жінок — розвиток молочних залоз, особливостей скелета таза, відсутність волосяного покриву на обличчі, менш розвинену мускулатуру тіла.

У ранньому віці статеві залози ще не цілком сформовані. Вони розвиваються поступово і починають виробляти гормони лише з 12-15 років. Статеві гормони підтримують нормальне функціонування статевої системи і беруть участь у регуляції обміну речовин.