Біологія. Комплексний довідник - підготовка до ЗНО та ДПА

СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

Відділ Бурі й червоні водорості


Бурі й червоні (багрянки) водорості поширені переважно в морях. Слань морських бурих та червоних водоростей багатоклітинна, як правило, добре помітна неозброєним оком, нерідко розчленована на ризоїди, за допомогою яких рослина прикріплюється до субстрату, та утворення, подібні до вегетативних органів вищих рослин. Червоні водорості відрізняються від бурих червоним забарвленням пластид. Пластиди бурих водоростей, завдяки пігментам фікобілінам, забарвлені в жовтий або коричневий колір. З бурих водоростей широко використовується ламінарія (морська капуста) як сировина для отримання біологічно активних речовин, з червоних — анфельція, з якої видобувають агар-агар. Крім того, водорості використовують у процесах біологічного очищення стічних вод.


ЦЕ ЦІКАВО

Людина широко використовує водорості для своїх потреб. У багатьох приморських країнах — Франції, Англії, Ірландії, Шотландії, Норвегії та особливо Японії — водорості здавна вживають в їжу, вони становлять значну частину харчового балансу. Тисячі людей в Японії зайняті збором водоростей, а сотні заводів переробляють їх. У цій країні найбільш поширене використання червоних водоростей під назвою «морського салату».

Чи не найбільшого використання набула так звана морська капуста —ламінарія. Вона селиться на глибині 10-40 м і досягає до 60 м завдовжки.

Мул, утворений рештками діатомових водоростей, має назву діатоміт. Його висушують та просочують певними речовинами, отримуючи вибухівку — динаміт, який винайшов наприкінці XIX ст. шведський інженер Нобель.

Червоні коралінові водорості були виявлені на максимальній для рослин глибині — 268 м.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.