ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина II. НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ

Розділ 13. МЕТАЛИ ГОЛОВНИХ ПІДГРУП

§ 13.6. Кальцій


Поширення у природі. Кальцій належить до поширених елементів. Загальний вміст його в земній корі становить 3,6 %. У природі найбільш розповсюджені такі сполуки кальцію: мінерал кальцит СаСО3 (з нього утворені масиви вапняку, мармуру і крейди), гіпс CaSO4 ∙ 2Н2О, ангідрит CaSO4. Кальцій у вигляді фосфату Са3(РO4)2 входить до складу апатитів, фосфоритів і кісток тварин. Він міститься у природних водах і ґрунті.

Добування. У промисловості кальцій добувають електролізом суміші розплавлених солей: 6 частин хлориду кальцію СаСl2 і 1 частина фториду кальцію CaF2. Останній додають для зниження температури плавлення хлориду кальцію, за якої проводять електроліз.

Фізичні властивості. Кальцій — сріблясто-білий і досить твердий метал, легкий (густ. 1,55 г/см). Температури плавлення і кипіння вищі, ніж у лужних металів. Природний кальцій складається із суміші шести ізотопів з масовими числами 40 (основний ізотоп), 42, 43, 44, 46 і 48. В дослідженнях застосовують штучний ізотоп4520Са.

Хімічні властивості. Оскільки у кальцію на зовнішньому енергетичному рівні розташовано 2 електрони, то його ступінь окиснення у всіх сполуках завжди дорівнює +2. На повітрі кальцій окиснюється, тому його зберігають у закритих посудинах, звичайно в гасі. За нормальних умов кальцій реагує з галогенами, а із сіркою, азотом і вугіллям — при нагріванні:

Са + Сl2 = СаСl2; ЗСа + N2 = Ca3N2;

Са + S = CaS; Са + 2С = СаС2.

Як активний метал, Са витісняє водень з води:

Са + 2Н2О = Са(ОН)2 + Н2 ↑.

При нагріванні на повітрі згоряє, утворюючи оксид кальцію:

2Са + O2 = 2СаО.

Кальцій з вугіллям утворює карбід кальцію СаС2.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.