ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Частина III . ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
Розділ 15. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ
§ 15.6. Класифікація органічних сполук
Усі органічні сполуки залежно від природи вуглецевого скелета можна розділити на ациклічні та циклічні.
Ациклічні (нециклічні, ланцюгові) сполуки називають також жирними, або аліфатичними. Ці назви пов’язані з тим, що одними з перших добре вивчених сполук такого типу були природні жири. Серед ациклічних сполук розрізняють насичені, наприклад:

Серед циклічних сполук звичайно виділяють карбоциклічні, молекули яких містять кільця з атомів карбону, і гетероциклічні, кільця яких містять крім карбону атоми інших елементів (оксигену, сульфуру, нітрогену та ін.).
Карбоциклічні сполуки поділяються на аліциклічні (насичені і ненасичені), подібні за властивостями до аліфатичних, і ароматичні, які містять бензольні кільця.

Розглянуту класифікацію органічних сполук можна представити у вигляді короткої схеми:

До складу багатьох органічних сполук крім вуглецю та водню входять і інші елементи, причому у вигляді функціональних груп — груп атомів, які визначають хімічні властивості даного класу сполук. Наявність цих груп дає змогу поділити зазначені вище типи органічних сполук на класи і полегшити їх вивчення. Деякі найбільш характерні функціональні групи і відповідні їм класи сполук наведено у табл. 15.1.
Таблиця 15.1 Класи орган ічних сполук

До складу молекул органічних сполук можуть входити дві чи більше однакових або різних функціональних груп, наприклад:

Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.