ДОВІДНИК З ХІМІЇ

ЕНЕРГЕТИКА ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ

2 . Зміна енергії при кристалізації і розчиненні

2.2 . Теплота розчинення


Розчинення твердих речовин у розчиннику і розчинення рідин, що змішуються між собою, завжди пов’язане зі зміною енергії.

Процес розчинення супроводжується нагріванням (виділенням енергії) або охолоджуванням (поглинанням енергії), залежно від речовин, які беруть у цьому участь.

Енергію, що виділяється або поглинається в процесі розчинення, називають ентальпією розчинення.

При розчиненні кристалічної твердої речовини в розчиннику спочатку потрібно подолати взаємодію між іонами або молекулами — енергію кристалічної гратки.

Запам’ятайте: руйнування кристалічної гратки при розчиненні — це завжди ендотермічний процес.

Йони кристалічної Гратки при розчиненні у воді оточуються оболонкою, яка складається з молекул води. Процес взаємодії іонів з молекулами води називають гідратацією. Цей процес також супроводжується зміною енергії.

Зміну енергії, що відбувається при гідратації іонів, називають ентальпією гідратації.

Запам’ятайте: гідратація іонів — це завжди екзотермічний процес.

Ентальпія розчинення речовини визначається як сума енергії кристалічної гратки йонної речовини й ентальпій гідратації іонів, що перейшли в розчин:

Залежно від того, чи переважає енергія кристалічної Гратки речовини, чи ентальпія гідратації іонів, суміш в процесі розчинення охолоджується або нагрівається.

Приклад. Калій хлорид і кальцій хлорид мають такі значення енергії кристалічної ґратки:

Йони, що беруть участь у розчиненні, мають такі значення ентальпії гідратації:

Звідси, ентальпія розчинення калій хлориду становить

А ентальпія розчинення кальцій хлориду складає





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.