Хімія підготовка до ЗНО та ДПА
Комплексне видання

ЧАСТИНА І

ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

ОРГАНІЧНА ХІМІЯ

ЕСТЕРИ, ЖИРИ ТА МИЛО

Добування естерів та їхня номенклатура


У лабораторній практиці естери добувають, в основному, кип’ятінням карбонових кислот зі спиртами в присутності сульфатної кислоти. У цьому разі сульфатна кислота відіграє роль каталізатора й водовідіймальної речовини, тобто вона зв’язує утворювану воду й не дозволяє їй вступати у зворотну реакцію гідролізу утворюваного естеру:

Цю реакцію заведено називати реакцією естерифікації.

Реакція естерифікації є оборотною реакцією: поряд з реакцією утворення естеру відбувається зворотна реакція — реакція гідролізу. І рівняння реакції більш правильно записувати так:

Для того щоб змістити рівновагу в бік утворення естерів, можна збільшувати концентрацію однієї з вихідних речовин, а також видаляти з реакційного середовища один із продуктів, тим самим стимулюючи його утворення. Із цією метою можна відганяти з реактора утворений естер (хоча це досить складно, оскільки температура кипіння утвореного естеру зазвичай вища, ніж у використовуваного спирту) або зв’язувати утворену воду за допомогою гігроскопічних речовин (у більшості випадків — сульфатної кислоти).

Назви естерів походять від назви кислоти та спирту, з яких отримано естер.

Складання назв естерів


Для добування було використано

Назва естеру

Назва згідно із номенклатурою ІUРАС

кислота

спирт

Оцтова

Етиловий

Етиловий естер оцтової кислоти

Етилацетат, етилетаноат

Мурашина

Пропіловий

Пропіловий естер мурашиної кислоти

Пропілформіат, пропілметаноат

Бензойна

Аміловий

Аміловий естер бензойної кислоти

Амілбензоат, пентилбензоат




Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.