Хімія підготовка до ЗНО та ДПА
Комплексне видання

ЧАСТИНА І

ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

ХІМІЯ ЕЛЕМЕНТІВ

ОКСИГЕН. СУЛЬФУР

Гідроген пероксид

Фізичні властивості гідроген пероксиду


Між молекулами Н2О2 виникають міцні водневі зв’язки, унаслідок чого речовина являє собою в’язку, важку (ρ = 1,44 г/см3) рідину блідо-голубого кольору з високою температурою кипіння (Тпл = +0,4 °С, Ткип = +150 °С).

Ця сполука змішується з водою в будь-яких співвідношеннях, за рахунок утворення нових водневих зв’язків.

Хімічні властивості гідроген пероксиду


Гідроген пероксид може виступати як у ролі окисника, так і в ролі відновника, тому що атоми Оксигену в цій сполуці перебувають у проміжному ступені окиснення -1.

З більш сильними окисниками Н2О2 вступає в реакцію як відновник, тобто приймає електрони:

А з більш слабкими окисниками він виступає в ролі окисника:

Однак гідроген пероксид дуже нестійка сполука. При зберіганні концентрованих розчинів або при дії опромінення Н2О2 розкладається на воду й кисень:

Каталізатором для цієї реакції є манган діоксид МnO2.

,

Добування й застосування гідроген пероксиду


У промисловості Н2O2 добувають унаслідок дії концентрованої сульфатної кислоти на барій пероксид. У результаті цієї реакції барій сульфат утворює осад, а над ним залишається досить чистий гідроген пероксид:

Застосовують в основному 3 % та 30 % водні розчини Н2О2. Використовують у текстильній промисловості для вибілювання тканин, а також як окисник ракетного палива. За рахунок бактерицидної дії гідроген пероксид використовують для знезаражування води та в медицині.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.