Хімія підготовка до ЗНО та ДПА
Комплексне видання

ЧАСТИНА І

ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

ОСНОВНІ ЗАКОНИ Й ПОНЯТТЯ ХІМІЇ

Складання формул сполук з використанням валентності


Знаючи значення валентності елементів, можна самостійно скласти формулу бінарної сполуки. Наприклад, запишемо формулу сполуки, що складається з атомів шестивалентного Сульфуру S(VI) та Оксигену O(II). Для того щоб утворити з атомом Сульфуру 6 зв’язків, до молекули має входити три атоми Оксигену, оскільки кожен атом Оксигену утворює тільки два зв’язки. Отже, формула цієї сполуки SO3, а структурна формула:

При складанні хімічних формул також слід враховувати правило послідовності символів елементів у формулі. На першому місці в хімічній формулі записують символ того елемента, який у Періодичній системі розташований лівіше або нижче. Так, якщо сполука складається з атомів Нітрогену й Оксигену, то на першому місці записують символ Нітрогену, а якщо сполука складається з атомів Калію й Брому, то на першому місці записують символ Калію.

Для складання формул бінарних сполук також можна скористатися алгоритмом. Запишемо формули сполук, що складаються з O(II) та АІ(ІІІ), S(VI) та F(I), S(II) та C(IV).

1. Записуємо символи елементів у потрібному порядку й позначаємо їхню валентність.

2. Знаходимо найменше спільне кратне для значень валентності елементів.

III та II = 6 VI та І = 6 IV та II = 4

3. Число атомів даного елемента дорівнює відношенню найменшого спільного кратного до його валентності.

6 : III = 2 (Аl) 6 : VI = 1 (S) 4 : IV = 1 (C)

6 : II = 3 (О) 6 : I = 6 (F) 4 : II = 2 (S)

4. Записуємо індекси після символів елементів.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.