Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ перший. Характерні особливості культури другої половини XX століття
Теорія постіндустріального суспільства

Предтечею цієї теорії є концепція індустріального суспільства², яка мала найбільше розповсюдження в кінці 50-х — на початку 60-х рр. Вона фіксувала найвищий розвиток корпорацій. Цей процес супроводжувався зміцненням бюрократичного стилю управління, масової однотипової свідомості.

Та в кінці 60-х — на початку 70-х рр. в країнах Заходу визначилися межі їх розвитку на попередній старій технологічній основі. Новий етап НТР почався в другій половині 70-х рр. Відбулися якісні перетворення в продуктивних силах. А це, в свою чергу, вплинуло на всю сукупність економічних відносин капіталізму, внаслідок чого виникла теорія постіндустріального або інформаційного суспільства. В ній знайшла відображення ідея вдосконалення капіталізму на новому етапі НТР.

Поняття власне інформаційного суспільства було сформульоване в кінці 60-х — на початку 70-х рр. професором Токійського університету Ю. Хаяші і низкою наукових організацій. Ще тоді вони вважали, що виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального буде рушійною силою освіти і розвитку суспільства.

Авторами цієї ідеї у США був Д. Белл, у Франції — А. Туренн та інші. Це теорія поступального розвитку людства. Її ще називають квантовою концепцією прогресу. Відповідно до неї перша хвиля прогресу приносить аграрну цивілізацію, друга — промислове суспільство. На гребені третьої хвилі людство вступає в постіндустріальне або інформаційне суспільство.

В основу поділу хвиль кладеться рівень розвитку техніки виробництва, а також галузевий та професійний поділ праці. Кожній із трьох хвиль розвитку суспільства притаманна своя форма організації. Церква і армія керують аграрним суспільством. Корпорації — індустріальним. Постіндустріальним суспільством керують університети. Відповідно сформованими є і керівні верстви населення: 1) священики і феодали; 2) бізнесмени; 3) вчені і професіонали. Як стверджує Д. Белл, в постіндустріальному суспільстві існують три незалежних «царства». Це економіка, культура і політика. Принципами економіки є ефективність і раціональність; культури — пошук самореалізації. В політиці — рівність і участь. Саме розходження цих трьох сфер і протилежність їхніх принципів розхитують західне суспільство. Зокрема, культура вступає в суперечність з економікою, чим і зумовлений кризовий стан капіталізму зараз. Головною проблемою сучасного капіталізму є пошук нової духовної опори, нових культурних цінностей. Тільки вони можуть згуртувати суспільство, що розпадається, зауважує Д. Белл.

Примітки

¹ Постіндустріальне суспільство як етап розвитку — це інтенсифікація процесів управління, тобто отримання і обробка інформації та прийняття рішень.

² Індустріальне суспільство — інтенсифікація механічних маніпуляторів робочими органами