Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ третій. Творчі течії у мистецтві
Художні течії і напрямки в літературі Німеччини

Відмінним від інших країн був стан справ у Німеччині. Вона зазнала поразки у війні, тому в літературі їй все доводиться починати заново. Правда, Теодор В. Адорно спробував було пророкувати, сказавши, що після Освенціма не можна вже писати вірші. Та коли замовкли гармати, то мусили заговорити музи. Умови першої післявоєнної літератури були умовами повної рівності, які потім виявилися скороминущими. Будь-який авангардизм, будь-яке звернення до революційних літературних форм викликало б сміх. Адже безглуздо було епатувати буржуа за умов, що їх вже не було. Але завдяки цим умовам спочатку з’являється «літератураруїн», «група 47». Ядро цієї групи склало повоєнне покоління німецьких авторів, які повернулися з війни. Її лідерами були Г.В.Ріхтер, А.Андерш та В.Вайраух.

Всередині цього руху і виникла література критичного реалізму ФРН. Г.Бьолль, В.Кеппен та інші видатні романісти писали у своїх творах про «неподолане минуле» в долі німецького народу. Зокрема, західнонімецька критика називала Г.Бьолля «співцем маленької людини». А письменник відповідав на це, що він хоче говорити не від імені «низів» чи «верхів», а від імені «неспокійного узбіччя».

«Групу 47» не надихав квапливий ентузіазм матеріального відтворення, так звана «німецька воля до відродження». Разом з тим руїни рідного міста сприймалися колишнім фронтовиком, героєм творів Г.Бьолля не тільки як наочний урок помсти, а й як заклик почати все заново. Тобто треба було покаятись за скоєне, очиститись і піднімати з руїн розбиту і виснажену батьківщину.

Як стверджує Г.Бьолль, Німеччина 1945-1954 рр. давно вже щезла б, якби не знайшла свого вираження в літературі тих років. Тема подолання фашистського минулого з великою силою проявилась і в романах Е-М.Ремарка, який залишився в еміграції «Тріумфальна арка», «Час жити і час помирати», «Чорний обеліск».

З надр «групи 47» вийшли і німецькі екзистенц-романісти А.Андерш, В.Ієнс, Г.Е.Хольтхузен. Та все-таки магістральною лінією літератури ФРН стає саме критичний реалізм, твори, перейняті ідеями соціального критицизму і громадянської відповідальності.

Критичний розгляд

Протягом 60-70-х рр. в ФРН говорили і писали про кризу «старої літератури». Що стосується роману, то молоді письменники, які зараховували себе до «нової лівої літератури», вважали, що він загинув. Для них і Кеппен, і Бьолль були класиками, які застаріли, немов «кіно дідуся». Такі письменники, як Г.Хайсенбюттель, П.Хандке, П.Шнайдер та інші, стверджують, що традиційна література приречена ще й тому, що нездатна нічого змінити. Мовляв, історія літератури, яка повна прикладів соціальної заангажованості письменників, продемонструвала безсилля перед політичною реальністю. А оскільки зовнішній світ, а також душа людини не піддаються пізнанню старими засобами, то «нові ліві» перейшли до відтворення другорядних, дрібних деталей предметного світу, а також моментальних відчуттів і сприйнятгів. Тобто реалістичне зображення нерідко замінювалося при цьому, наприклад, «поетикою здогадок», в основі якої лежить те саме переконання в неможливості пізнати людські характери і явища зовнішнього світу. Причому мова в «новій літературі» є самодостатньою субстанцією, тому що література складається не з проблем, а тільки з мови. Отже, якщо змінити засоби вислову, кажуть «нові ліві», то зміниться і дійсність.

А це вже стає схожим, як нам здається, на чаклунство, а не на літературу. Насправді ж саме дійсність диктує нам і теми, і засоби їх вираження. Це довели своєю творчістю і Г.Бьолль, і Г.Грасс¹, а також письменники, які розвивають їхні метод і стиль.

Питання про долю Німеччини і поведінку німців незмінно наштовхується для Гюнтера Грасса на проблеми культури. Давнім прагненням Г.Грасса було бажання заповнити «національний вакуум» культурою. За більш ніж десять років до об’єднання НДР і ФРН Г.Грасс вже писав про єдність німецької культури, її можливості в умовах загальної ворожості. Взагалі ж в його творах розглядаються шляхи цивілізації і можливий близький кінець людства. Неминучий, якщо люди не перестануть поводити себе так самовбивчо, як нині.

Примітки

¹ Це твори Г. Бьолля «Очима колоуна», «Більярд опів на десяту!», «Груповий портрет з дамою», Г. Грасса — «Жерстяний барабан».