Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ третій. Творчі течії у мистецтві
Кіномистецтво. Видатні режисери сучасності Сполучених Штатів Америки

Провідним кінематографом Заходу є американський. Це й не дивно, якщо згадати, що США вийшли з війни ще багатшими й сильнішими, ніж до цього. А згідно з «планом Маршалла» США в повоєнні роки допомогли у відбудові економіки як своїм союзникам у війні, так і тим, хто був ворогом. США фундували всі галузі господарства цих країн. Зрозуміло, що вони при нагоді прибирали до рук ті підприємства, які терпіли кризу. Вже в 1965 р. американські продюсери контролювали 70% італійської кінопромисловості, а Італії доводилося вдовольнятися 30%. Понад 80% європейського кіноринку було захоплено американським кінематографом. Через збіг об’єктивних обставин у США лише кінематограф став мистецтвом з самостійними місцевими традиціями, притаманними тільки американській культурі.

Отже, повернемося до кіно США. Воно умовно поділяється на голлівудське, незалежне і підпільне. З дня його заснування Голлівуд називають «фабрикою снів». Через високу конкуренцію в кіностудіях Голлівуду існує негласне правило: допускається три невдачі режисера на один успіх. На одну невдачу більше — і цей режисер вже не ставить фільми, навіть якщо він знаменитий. Світові відомі фільми таких режисерів США, як Ф. Коппола, Стенлі Крамер, С. Спілберг, Олівер Стоун¹ та інші. Останній, наприклад, пояснює популярність американської культури тим, що молодь воліє звільнитись від кайданів дорослого світу та старого досвіду і буття. Молодь прагне розваг. А голлівудські фільми — розважальні.² Тобто примітивній дії таких кінокартин надавалися, по суті, мінімальні смислові виправдання. При цьому кінематограф США завжди залишається повчальним, показуючи суспільству, як воно має реагувати на дійсність.

Можна назвати кількох представників незалежного кіно. Таким був в 60-х рр. Стенлі Крамер, а в 80-х рр. — брати Д. і Е. Коени, фільм яких «Просто кров» став маніфестом незалежного кіно цього десятиліття. Вважається, що з цього чорного трилера з клеймом глибокого ідіотизму виросли всі сучасні герметичні целулоїдні кіносвіти. Вони сповнені ідіотичного насильства і кривавої сентиментальності, якою глядач по обидва боки океану одностайно захоплюється. Про це, власне, й свідчить решта фільмів братів Коенів — «Бартон-Фінк», «Перехрестя Арізони», «Чоловік, якого там не було», «О, брате, де ти?» Кінокритики називають Коенів то концептуалістами, то символістами, але не відмовляють їм в одному — в талановитості і незаангажованості.

Примітки

¹ Найбільш відомі фільми Ф.Копполи — «Хрещений батько»; С. Крамера — «Цей шалений, шалений світ...»; С. Спілберга — «Щелепи», «Парк юрського періоду»; О. Стоуна — «Пошрамований», «Чота», «Уолл-стріт», «JFK».

² Наскільки сильний вплив кіномистецтва в США, видно хоча б з того, що багато хто з американців переконаний у тому, що книги пишуться за мотивами фільмів, а не навпаки.