Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ п’ятий. Культурний потенціал людства
Чи наука стала культурною діяльністю?

Наука — це розум в дії. Вона ж є і невід’ємним компонентом культури. Неможливо зрозуміти будову наукового знання, характеру його функціонування та розвитку, якщо не враховувати його включення в широкий культурний контекст. Наукова картина світу сягає своїм корінням найглибших пластів культури.

Наука, як і будь-яка культурна діяльність, є антропологічним виміром, який чітко прослідковується. Наука формує людину, моделі її світосприйняття і поведінки. Причому це робиться і в галузях, далеких від науки. Вона впливає на весь контекст за допомогою непомітних, але всепроникаючих напучувальних порад, консультацій, оцінок, рекомендацій, які нею розроблені мало не на всі випадки життя.

Зміна форм участі науки в загальноцивілізаційному процесі полягає в тому, що тепер вона бере участь у ньому перш за все як форма щоденності. Звичайно, наука як теоретичний дискурс¹, який стає дедалі менш зрозумілим, існувала завжди. Але сьогодні дедалі популярнішою стає наука як порадниця. Ця форма участі науки в житті людини стала переважаючою.

Наука бачить своє завдання у відшукуванні невидимих ідеальних зв’язків між речами. Отже, наука пояснює те, що відбувається у світі. Правда й те, що наука поставила питання про місце людини у безконечності і не дала на нього відповіді.

Наука — це мистецтво передбачення. Ведучи мову про передбачення, необхідно також мати на увазі його відносний характер. Аналіз майбутнього вимагає постійних зусиль, постійного оволодіння новими і новими випадковостями. Знання, якими ми володіємо, становлять основу передбачення. Практика ж веде до безперестанного розширення цих знань. Отже, мистецтво передбачення спирається на знання.

Різноманітні форми знання, які утворюють науку, були організовані в цілісність завдяки загальним підставам, на які вони спираються. Саме ці підстави і опосередковують включення науки в культурну цілісність. Є принаймні три головних компоненти цих підстав: ідеали і норми науки; наукова картина світу; філософські підстави науки.

Наука (як і література) здатна існувати лише в поєднанні образотворчого і умоглядного, конкретного і абстрактного, логічного й ірраціонального. Недарма ще Гегель в одній зі своїх знаменитих лекцій наполягав на взаємодоповнюваності науки і мистецтва.

В культурі інформаційного суспільства наука є ключовим фактором. На ній ґрунтуються методологія мислення, система освіти, погляди на світ, на людину і на суспільство. На ній засновані технологія і визначений нею стиль життя, які пропонуються усьому світові як зразок. Цей стиль життя, характерний для західного суспільства споживання, взяли за основу сьогодні близько 13% населення землі. Вони споживають близько 70% непоповнюваних природних ресурсів і викидають в атмосферу і на поверхню землі приблизно таку ж кількість забруднюючих речовин².

Образно кажучи, ми живемо в планетарному селі. Життя кожної сім’ї в ньому тісно пов’язане з життям її сусідів. Якби в цьому селі проживало всього 100 осіб, 57 з них були б азіатами, 21 європейцями, 14 американцями-вихідцями з обох частин континенту і 8 африканцями. Серед них виявилося б 48 чоловіків і 52 жінки, 30 білих і 70 осіб з іншим кольором шкіри, 30 християн і 70 послідовників інших релігій або атеїстів, 6 мешканців «села», кожен з яких народився на Заході, володіли б 59 відсотками її багатств в той час, як 80 їхніх «односельців» не мають засобів до існування, мешкають у трущобах або просто неба, 70 не вміють читати і писати, половина страждає від голоду або недоїдає (Ендрю Сталінбрасс).

Слід зазначити, що, за оцінками ООН, Росія є найбагатшою країною на землі, тому що на її території зосереджено понад 50% світових природних багатств.

Наука має об’єктивні способи перевірки ефективності своєї діяльності. В цьому можна пересвідчитися, по-перше, по тих предметах, що нас оточують, а по-друге, за розподілом Нобелівських премій, список яких друкується щороку. Навколо нас небагато предметів, які увійшли в наш побут завдяки зусиллям вітчизняної науки. Решта — радіо, фотографія, кінематограф, телевізор, телефон, магнітофон, навіть кулькова ручка — є результатом науки інших цивілізацій. Нобелівські премії з науки охоплюють тільки фізику, хімію і медицину. За кількістю Нобелівських премій СРСР був надзвичайно бідний, він відставав навіть від маленької Голландії. З 1900 по 1994 рр. у США було 125 лауреатів Нобелівської премії, а в колишньому СРСР — лише 8 лауреатів (Т.В.Орлова). Правда, це пояснюється ще й тим, що всі вчені Радянського Союзу, гідні Нобелівської премії, з політичних та ідеологічних міркувань не висувалися вітчизняними і зарубіжними науковцями на нагороду.

Україна взагалі не має лауреатів Нобелівської премії. Росія ж, крім вже згаданих Павлова і Мечникова, має багатьох лауреатів Нобелівської премії з фізики, передостанніх — Прохорова і Басова, а останнього серед них за 2000 рік — Жореса Алфьорова.

Тепер же через жебрацьке фінансування науки росіяни ризикують не тільки відстати від світової науки, а й ризикують опинитися в такій ситуації, коли будуть не в змозі зрозуміти, що в ній відбувається (Сергій Капіца). Ця ж катастрофа загрожує і Україні.

Характерна риса НТР полягає в зростанні ролі науки в розвитку виробництва. Наукові відкриття на Заході майже негайно впливають на реорганізацію промислових процесів. Розрив між обнародуванням наукового відкриття і його впровадженням у виробництво скоротився порівняно з початком століття більш ніж у 4 рази. За підрахунками спеціалістів, більш ніж половина річного приросту виробництва США пов’язана з технологічним використанням результатів наукових досліджень. Наука перетворюється на головну виробничу силу суспільства, на вирішальний фактор підвищення продуктивності праці. А заповітною мрією науковців-гуманітаріїв вже давно є встановити механізми людської поведінки і навчитися ними керувати.

На рубежі 60-70-х рр. у США вступили в епоху конкуренції лабораторій і гонитви за інтелектами. За період 1940-1964 рр. кількість вчених зросла на 800 %. В 1970 р. у науці США було зайнято майже 2,5 % працюючого населення.

Правда, з часом США почали втрачати свої позиції в підготовці науково-технічних спеціалістів. Значні капіталовкладення в університетах Південної Кореї уже перевищили Японію і вийшли на друге місце після США. Однак в 1981 р. в Південній Кореї налічувалося всього 32 тис. спеціалістів, тобто 8 чол. на кожних 10 тис. жителів, що менше, ніж в Японії (29 чол.) і в США (30 чол.).

Наука в Україні страждає насамперед через відсутність належного фінансування. Наприклад, в 2000 р. в державному бюджеті на науку було заплановано трохи більше 1% від ВВП. Насправді ж отримано лише 0,4%. Хоча й говориться про піднесення економіки, але результати фундаментальних наукових досліджень залишаються незатребуваними. Навпаки, в країні в цей час практикувалися контракти з великими західними фірмами, які зацікавлені в розміщенні в Україні замовлень на наукові дослідження через дешеву інтелектуальну робочу силу.

Друга проблема, яка катастрофічно впливає на стан справ в науці, — це від’їзд молодих і перспективних інтелектуалів за кордон. За останні роки багато які з науково-дослідних інститутів Національної академії наук України (НАН України) втратили до половини свого наукового потенціалу. Найбільше потерпають від «втечі мізків» такі науки, як генетика, фізіологія, біологія, теоретична фізика.

Зате певні успіхи спостерігаються в розвитку гуманітарних наук. Відсутність державних асигнувань на наукову роботу слабо позначилася на стані справ у цій галузі, тому що гуманітаріям не потрібна така велика кількість лабораторій і устаткування, як прикладникам. І «втеча мізків» через відсутність попиту на гуманітаріїв за кордоном теж не відбувається. Тому в Україні за останні роки створено майже півсотні нових напрямків гуманітарних досліджень, в тому числі інститути сходознавства (орієнталістики), української мови, вітчизняної археології і джерелознавства тощо. Справді, кожного разу, коли суспільство опиняється в кризовій ситуації, воно інстинктивно звертається до витоків і шукає там знамення (Октавіо Пас).

Небачені темпи розвитку науки і техніки, надзвичайно швидке застосування результатів науки на практиці приводять до появи й розквіту нових галузей виробництва, нових професій, до їх швидкої зміни. Тільки одна атомна промисловість США породила 250 нових раніше не існуючих спеціальностей. В цих умовах людина не може бути впевненою, що отримані нею знання забезпечать їй зайнятість на все життя. За підрахунками спеціалістів із США, навіть сучасному робітникові доведеться поновлювати свої знання і перекваліфіковуватися 3-5 разів протягом життя.

Зниження частки некваліфікованої праці підвищує вимоги й до якості освіти, до раннього вибору професійної орієнтації і створює стимули для творчого зростання.

Пізнавальний статус науки ще й по сьогодні панує у сучасному мисленні. Хоча наукова істина є лише попереднім результатом, все ж таки її можна перевірити. Плоди науки ми називаємо науково-технічним прогресом (НТП). Це відчутні докази того, що наука приносять користь суспільству. Парадокс полягає в тому, що саме цьому відчутному свідченню судилося стати вирішальним для зовсім протилежного розвитку.

Тобто в кінці XX ст. практичні наслідки науки перестали оцінювати як цілком позитивні. Вченим довелося переглянути свою попередню безумовну віру в науку. Безперервні тріумфи науки нині затьмарились усвідомленням її моральної обмеженості. Всі зрозуміли і побачили небезпеку і вину науки. Самі науковці відчули власні теоретичні труднощі, необхідність поновити розірваний зв’язок людини з природою. А найголовніше, що вони побачили небезпечні наслідки своїх наукових досягнень. Виявилось, що вже не існує «чистої науки». Наука була змушена обслуговувати політичні, воєнні і корпоративні структури. Щезла віра в можливість відкриття наукою світових істин. «Науковий світогляд» — пануюча метагіпотеза сучасної епохи — отримав очевидний доказ своєї помилковості в тих згубних наслідках, які виникли в емпіричному світі. Раніше наукові пошуки становили предмет наукового інтересу. Сьогодні ж вже не існує віри в те, що всі проблеми будуть вирішені за допомогою науки і соціальних маніпуляцій.

Захід знову втратив свою віру — на цей раз не в релігію, а в науку і вільний розум людини. Незважаючи на це, університети й далі залишаються осередками підготовки наукових кадрів. Прототипом сучасного університету у світі стає університет американський. Пізнавальна особливість нової наукової парадигми в американському університеті зводиться до можливості передбачити згубні наслідки експериментального втручання людини в природу. Звідси випливає і можливість безпосереднього використання цього передбачення в техніко-виробничому смислі. Отже, об’єктом науки є вже не пізнання світу, а передбачення наслідків нашого в нього втручання.

Проте людина, чий розум розвинувся у спілкуванні з наукою, завжди має перевагу перед людиною, яка до неї байдужа. Нехтування наукою означає байдужість до сучасності, до її завдань, невміння мислити її масштабами. Адже наука, література, мистецтво підіймаються до чогось більш високого — до культури. Вони є її складовими. У них є спільна мета: вирішити питання про місце людини в природі і її відношення до всесвіту, про смисл життя.

Наука є самою суттю людини. Остання виявляється перш за все в потребах людини. Саме потреби визначають те, що можна назвати феноменом людини. Потреби людини досить різноманітні. Вони організовані в певну ієрархію. Історично багато які з них поновлюються. Є принаймні три види базових потреб людини: біологічні, соціальні, а також потреби пізнання.

Потреби пізнання не є похідними від біологічної чи соціальної потреби, а ведуть своє походження від універсальної, притаманної всьому живому потреби в інформації. Вчені вважають, що одним з атрибутів життя є пізнання. Залучення в наукову діяльність, долучення до сфери знань підвищує загальну культуру людини. А. Пуанкаре колись сказав, що людина не може відмовитися від знання, не занепадаючи; тому інтереси науки священні.

У розвитку науки втілена передусім еволюція мислення людини, її інтелекту.

Примітки

1 Дискурс — міркування

2 На 2000 рік на землі накопичилося 1 млн. м³ ядерних відходів. Однак ніхто не знає, як їх знешкодити.