Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ п’ятий. Культурний потенціал людства
Тенденції до інтернаціоналізації культури

Їх ще називають тенденціями до універсалізації. Існує дві основних думки з цього приводу. Перша: світ і так рухається в одному напрямку, чи то Схід, чи Захід. Живемо ми всі за одним календарем і за одним годинником, хоча й у різних часових зонах. Тобто світ іде до універсальної цивілізації й до такої ж культури. Мовляв, створюється єдиний світ. Розповсюджуються по всьому світі продукти західного виробництва: автомобілі, верстати, продукти харчування, одяг тощо. Отже, універсальною стає матеріальна культура. За допомогою ЗМІ люди у всьому світі довідуються про одні й ті самі події, що поступово призводить до перетворення міст і держав на «світове село». Тобто уявлення про світ і матеріальна культура всіх народів поступово стають однаковими. Мимоволі виробляється однакова для всіх шкала цінностей, норм та ідеалів.

Складовими елементами «культурного імперативу буржуазії» стали явища капіталістичного світу — сцієнтизм, консюмеризм, технокритизм.

Якщо розглядати інтернаціоналізацію як перетворення в інтернаціоналіста, інтернаціоналіста — як людину, яка говорить на європейських мовах і має постійні контакти з європейцями і американцями, а інтернаціоналістську поведінку — як набір гарних манер, то все стає зрозумілим. Інтернаціоналізація є комплексом вимог, які висуваються тільки з боку Європи щодо країн Сходу, а не спільною для всього людства проблемою (Кобо Абе).

Вже зараз у країнах «третього світу» відбувається перехід до норм сучасної західної моралі і росте прагнення до споживання, якого зазнав Захід і задовольнив завдяки високим технологіям. Інтерпретація особистого щастя як споживання нийкращих продуктів притаманна людям євроамериканських країн. А тепер це стало мрією і решти країн світу. Це свідчить тільки про те, що всі люди однакові від народження, прагнуть одного й того ж. Це приводить їх до усвідомлення рівноправності, тобто права на все хороше, що вже є у євроамериканців.

Тут треба зазначити, що коли йдеться про культури, то найчастіше світ умовно поділяють на Захід і Схід. Якщо ж мовиться про економіку, то вживають інші назви для визначення двох рівнів життя — високого і низького, Півночі і Півдня. Прихильники універсалізації культур стверджують, що слід відкинути зразок національної держави як спадщину Європи XIX ст. Технологічні здобутки сучасного людства створюють новий образ світу, для якого структура такої держави є застарілою. Людство мусить переступити межі національної держави і запроваджувати більш сучасні спільноти. Рух у цьому напрямку приведе нас до універсальності культур, до універсального способу життя.

Прихильники іншої точки зору констатують, що у нас на очах відбувається стандартизація техніки, але посилюється специфічність, відмінність національних культур. Правдоподібно, що ідею універсальності висунули люди, які володіють всією повнотою влади, і в тих місцях, що панують над рештою світу. Про яку універсальність можна говорити, коли у багатьох країнах Сходу величезна кількість населення залишається й посьо- годні неписьменною. Так, є певні спільні проблеми для всіх народів світу. Універсальною, наприклад, є ідея прогресу, бо вона визначає шлях світового розвитку. Концепція розвитку, що поширилася після Другої світової війни, створила таку модель прогресу, в якій економічний розвиток став єдиним спасінням для всіх. Насправді ж це привело до спустошень, спричинених зростанням і технічним та економічним розвитком культур спершу в Європі, а потім в решті країн світу. Як показує досвід, такий варіант розвитку веде людство в глухий кут і причиною цього є екологія. В сучасну епоху саме екологія владно окреслює межі індустріального розвитку. Безвихідність ситуації в тому, що перенесення обсягів споживання енергії євроамериканськими країнами на решту світу означало б екологічну загибель планети.

На думку російських вчених, існує кілька сценаріїв глобалізації. Та зараз здійснюється сценарій золотого мільярда. Світовий ринок в постіндустріальному світі орієнтований на високі технології. Той, хто добуває сировину, має в десять разів менше від того, хто цю сировину обробляє, і в 100 разів менше від того, хто винайшов нову технологію і продав її для виготовлення товарів.

Масове виробництво товарів переходить до країн з дешевою робочою силою. Виникли країни сировиннодобувної спеціалізації і країни, де зосереджується інформаційно-технологічне забезпечення світового ринку. Населення саме цих країн з розвинутою наукою і високими технологіями потенційно може утворити «золотий мільярд». З огляду на те, що США сьогодні споживають 40-44% всієї світової енергії (складаючи 5% населення планети), простий підрахунок свідчить про те, що всі так заможно жити не зможуть (В.С.Стьопін).

Видатний російський вчений Н.М. Мойсеєв у книзі «Бути чи не бути... людству» попереджає про планетарну катастрофу, яка загрожує людству. А відповідно до аналізу акад. Петрянова-Соколова, за останні 70-80 років забрудненість повітря зросла в 100 000 разів. За цей же час людство втратило близько 500 млрд. тонн ґрунту, що приблизно відповідає втраті оброблюваних земель Індії. Проф. Є.Д. Яхнін вважає, що для створення шару грунту в 1 см потрібно 1000 років. Природний річковий стік води вже не забезпечує достатнього розбавлення промислових і господарських викидів і повернення води в нормальний круговорот. Винищуються ліси, продовжується спустошення земель. Пустеля Сахара просувається на південь зі швидкістю 1,5 км в рік.

Щогодини на землі щезає два види живого. Послідовний аналіз ситуації неухильно приводить до висновку: скоро черга дійде і до нас, до людей.

Отже, ми всі переживаємо кризу прогресу, стверджують противники універсалізації культур. Глобальність цієї кризи є причиною повернення сучасних людей назад до етнічних груп та релігій. Треба визнати, що кожна цивілізація або культура є сумішшю марновірства, необгрунтованих думок та глибоких істин. І Європа теж має ці істини та ілюзії прогресу. Тому багато хто вважає, що світ ніколи не прийде до однієї універсальної культури.