Культурологічний словник - 2020


АПЕЙРОН

АПЕЙРОН (грец. apeiron — безконечне) — термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення безконечного в просторі і часі, без'якісного матеріального першопочатку, що перебуває у вічному русі, виділяючи протилежності — тепле й холодне, у боротьбі яких виникають якісно визначені тіла. У філософії піфагореїзму А. — конечне, невизначене, безформне начало, що разом із протилежним йому началом — «межею» є основою всього сущого. Платон характеризує А. як щось абсолютно невизначене, позбавлене дійсного буття, що перебуває між протилежностями «безмежне» й «межа». Демокрит вживав термін «апейрон» для визначення безконечного абстрактного простору. Поняття А. — важливий крок давньогрецького матеріалізму у виробленні уявлення про матерію порівняно з ототожненням первоначала з конкретною речовиною (водою у Фалеса, повітрям у Анаксімена).





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.