Культурологічний словник - 2020

АДОРАЦІЯ

АДОРАЦІЯ — символ молитви, благання допомоги; благання пощади, прокляття; торжества перемоги; Богоматері, її заступництва. У світовій символіці широко відомий жест заступництва (молитви), коли обидві руки витягнуті вгору до Бога чи об'єкта поклоніння. Ще в стародавньому Єгипті ієрогліф, що зображував дві підняті руки, символізував благання чи самозахист. У деяких народів піднята рука відповідала голосу або пісні. Символічне навантаження мало число 5 (кількість пальців на руці) — любов, гуманність, здоров'я (Керлот Х. Словник символів. — М., 1994. — С. 442-443). «У християнській іконографії, — вказують А. К. Байбурін та А. Л. Топорков, — з піднятими руками зображувалась Богоматір Оранта... Оранта зображена, напр., у надалтарній частині Київської Софії, її руки, що носили Бога, протягнуті до Всевишнього у молитві за кожну людину» (Біля джерел етикету. — М., 1990. — 44 с.). Щоб зрозуміти символіку Оранти, слід пригадати Біблію. Під час битви з амалекитянами Мойсей молився за свій народ. Поки він тримав у благальній молитві руки, перемагали іудеї. Коли ж руки Мойсея падали, ворог перехоплював ініціативу. Жест адорації мав певну символіку в язичництві. Зокрема, Велика Богиня слов'ян (Берегиня) зображувалась жінкою у довгому одязі з піднятими в молитві до сонця руками. Пізніше на жіночих весільних вінцях карбувалася схожа постать Богородиці (див. Богородиця). Знак адорації символізував заступництво за Матір, наречену. Відгомін вірувань у захисну роль піднятих рук знаходимо і нині у вислові «Біду руками розведу», у картинах, скульптурах. Зокрема, монумент Матері-Батьківщини в Києві зображає жінку з піднятими руками, в одній з яких — меч, в іншій — щит (О. Потапенко).