Культурологічний словник - 2020

ДУХ СВЯТИЙ

ДУХ СВЯТИЙ — символ третьої особи Трійці; діючої сили Божественного натхнення (в іудаїзмі); наставника; надихаючої творчої сили; безсмертя; світла; відродження; розуму; любові до Бога; очищення; пророцтва. Дух Святий (Дух Божий), Параклет («помічник») в уяві іудаїзму — «діюча сила божественного натхнення», у християнстві — третя особа Трійці. В архаїчних текстах Старого Заповіту саме під впливом Святого Духа Самсон стає «іншою людиною», одержує «інше серце». Дух Святий, згідно Біблії, приносить особливий дар, який «робить людину здатною нести царський сан» (Мифы народов мира. — М, 1991. — Т. 1. — с. 412). За християнським віровченням, Дух Святий разом з Богом-Отцем і Богом-Сином «дає всьому життя, особливо духовне людям». При створенні світу (за Біблією) «Дух Божий носився над водою». При хрещенні Господа він відкрився у вигляді голуба, а в день П'ятидесятниці зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків. Саме після вселення Духа Святого пророки писали священні книги. Дух Святий був «посланий Христом» і «свідчив» про Нього. Ісус Христос назвав його « Духом істини». У ньому вміщено слово Боже, Божественне одкровення. У святих таїнствах Дух Святий просвічує віруючих світлом Христового вчення, зігріває серця любов'ю до Бога і ближнього та очищає їх від усякої гріховної скверни (Православний церковний календар).