ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

Розділ Х

Культура повоєнного часу

Цей період охоплює близько 15 років — із середини 40-х до кінця 50-х років. Його можна поділити на два історичних відрізки, що істотно різняться. Перший характеризується напруженням сил народу у відбудові зруйнованого окупантами народного господарства і впровадженням політики морально-політичних репресій, другий — лібералізацією суспільного життя після смерті Й. Сталіна в березні 1953 р., коли було зроблено спробу змінити модель радянської системи.

Тривала окупація деформувала духовне життя в Україні, послабила гуманістичні ідеали та загальнолюдські цінності, посилила жорстокість і безправ’я, не лише завдала небаченої шкоди матеріальній базі культури, а й забрала життя тисяч учених, викладачів, учителів, культосвітніх працівників, діячів літератури і мистецтва. Загальні демографічні втрати становили в Україні близько 8 млн. загиблих, з яких 5,5 млн. цивільного населення і 2,5 млн. воїнів. З України було вивезено понад 330 тис. музейних експонатів, знищено понад 50 млн. книг, повністю зруйновано матеріальну базу інститутів Академії наук, 20 тис. шкіл.

Другий відрізок увійшов в історію як час хрущовської “відлиги”. І найбільш визначальним кроком у подальшій лібералізації суспільства став XX з’їзд КПРС (1956), на якому М. Хрущов виступив з критикою культу особи Сталіна.