Історія української культури - Бердій Т.С. 2011

Методичні рекомендації та вимоги щодо виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань

Для підвищення теоретичного і методологічного рівня підготовки студентів, забезпечення поглибленого вивчення дисципліни «Історія української культури» та більш широкого ознайомлення з проблемами сучасних досліджень в галузі культурології, навчальною програмою передбачено виконання та захист студентами індивідуальних навчально-дослідних завдань. Захист результатів індивідуального навчально-дослідного завдання проводиться відповідно до графіка, визначеного навчальним планом та викладачем. Вибір теми індивідуального навчально-дослідного завдання здійснюється студентом самостійно.

Завдання полягає в дослідженні проблемних питань культурології, що передбачає самостійне опрацювання літератури по одній із запропонованих тем дослідницької роботи та оформленні її результатів у формі звіту.

Виконання індивідуального навчально-дослідного завдання містить такі основні етапи:

1. Підбір літератури.

Спираючись на списки літератури, які подані в даному посібнику, студент підбирає собі один з підручників, який знайомить його з проблемою Зрозумівши проблему, студент використовує енциклопедичні видання, в яких подаються визначення базових понять, а також монографічні роботи, в яких детально розглянуті певні проблеми чи періоди розвитку культурологічної думки.

Вивчення наукової літератури — серйозна робота. Тому статтю або книгу варто читати з олівцем в руках, роблячи при цьому помітки.

Вивчення наукових публікацій бажано проводити за етапами:

загальне ознайомлення з твором в цілому за його заголовками;

перегляд всього змісту;

читання в порядку послідовності викладання матеріалу;

вибіркове читання будь-якої частини твору;

виписки матеріалу, який становить науковий інтерес;

критична оцінка записаного, його редагування та «чистовий» запис фрагменту тексту майбутнього звіту про виконання індивідуального науково-дослідного завдання.

Можна порекомендувати ще такий спосіб вивчення. Сторінку зошита необхідно поділити навпіл вертикальною рискою. З лівого боку робити записи з прочитаного, а з правої —свої зауваження, виділяючи підкресленням слів важливі місця тексту.

При вивченні літератури не потрібно намагатися лише запозичувати матеріал. Паралельно необхідно обдумувати знайдену інформацію. Цей процес повинен здійснюватися протягом всієї роботи над дослідницькою темою, тоді власні думки, які виникають в ході ознайомлення з чужими роботами, слугують основою для отримання нового знання.

При вивченні літератури з вибраної теми використовується не вся інформація, а лише та, яка має безпосереднє відношення до дослідницької теми і є найціннішою і кориснішою. Таким чином, критерієм оцінки прочитаного с можливість його практичного використання в дослідницькій роботі.

2. Визначення структури та складання плану звіту

План звіту повинен включати 3-4 проблемних питання, сформульованих на основі попереднього знайомства студента з підібраною літературою. У структурі роботи слід передбачити короткий вступ, основну частину і висновки.

У вступі повинні бути присутні такі елементи:

Актуальність теми — це обов'язковий елемент будь-якого наукового тору. Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним. Починати її опис здалеку немає особливої необхідності. Досить в межах 1-2 сторінок тексту показати головне — суть проблемної ситуації, з чого буде проглядатися актуальність теми.

Досить часто проблему ототожнюють з питанням (тобто з положенням яке також необхідно вирішити. Вважається, що проблема — це теж саме питання, але найбільш важливе і складне. Це так і не так, оскільки специфічної рисою проблеми є те, що для її вирішення необхідно вийти за межі старого, уже досягнутого знання. Що ж стосується питання взагалі, то для відповіді на нього достатньо старого знання, тобто для науки питання проблемою не є.

Отже, з метою виконання індивідуального навчально-дослідної завдання, студент повинен акцентувати увагу лише на використанні існуючих знань стосовно вирішення питань в галузі культурології (теорії, концепції).

короткий огляд літератури з теми навчально-дослідного завдання повинен показати ґрунтовне ознайомлення студента зі спеціальної літературою та його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати виокремлювати головне.

формулювання мети навчально-дослідної роботи — це самостійна вивчення питань дослідницького завдання.

В основній частині викладаються матеріали навчально-дослідної роботи а також підсумовуються результати з кожного питання.

Заключна частина являє собою не просто перелік отриманих результатів виконаної роботи, а їх підсумковий синтез, тобто формулювання того нового, що автор відкрив для себе під час виконання навчально-дослідного завдання.

3. Написання тексту звіту та його оформлення.

Традиційно склалася певна композиційна структура наукового твору основні елементи якого розташовуються в такому порядку:

титульний лист;

зміст;

вступ;

питання основної частини;

висновки;

бібліографічний список;

додатки.

Обсяг звіту про виконання дослідницької роботи повинен бути не менше 20 сторінок структурованого тексту, надрукованого на аркушах формату А4 шрифтом Тіmes New Roman 14 рt через 1,5 інтервалу. Поля: зверху —2 см, знизу — 2 см, справа — 2 см, зліва — 2,5 см, абзац 1, 25 см.

Зміст звіту повинен базуватися на матеріалі не менше 5-8 літературних джерел з аналізом стану проблем та викладання свого власного дослідження з розглянутої проблеми.

Посилання на використанні джерела в тексті звіту повинні подаватися за такими зразками:

а) наприклад, згадування проблеми та її дослідників:

Філософському осмисленню сутності культури присвячені роботи О. Шевнюка [1], Л. Матвєєвої [2] та інших;

б) приклад використання цитати: На думку В. Біблієра «Культура є формою водночас і буття, і спілкування людей різних культур - минулих, теперішніх і майбутніх, форма діалогу і взаємопородження цих культур...» [2, с.24].

Список використання джерел наводиться в кінці звіту або в алфавітному порядку, або в порядку їх використання в тексті роботи, причому номер в квадратних дужках після відповідного посилення обов’язково повинен відповідати номеру джерела в списку літератури. Для оформлення кожного джерела доцільно використовувати його бібліографічний список (вихідні дані), які зазвичай наводяться на другій сторінці книги (зворот титулу) або інколи на останній сторінці.

Приклад оформлення списку використаних джерел:

для книг (монографії, підручники і навчальні посібники) з кількістю авторів не більше трьох:

1. Андрущенко В. П. Історія соціальної філософії. (Західноевропейський контекст): Підруч. для студ. вищ. навч. заьсл. — К.: Тандем, 1999. — 624 с.

для книг з кількістю авторів чотири і більше:

2. Філософія: Навчальний посібник / І. Ф. Надольний, В. П. Андрущ І. В. Бойченко та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. — К: Вікар, 1999. — 416 с.

для журнальних статей:

3. Абрамов В. І, Шевченко М. М. Системна криза колективної ідентичності: в Україні: геополітичний та геокультурний аспекти // Науковий часопис імені Драгоманова. — Серія № 4. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук, праць. — К.: НПУ ім. Драгоманова, 2005. — 35 (18). — С. 3 - 11.

Необхідно звернути увагу

По-перше, назва міста, де опубліковано згадуване або уточнене джерело пишеться повністю після розділових знаків «крапка і тире» (. - Харків:), виключенням загальноприйнятих скорочень М.: (для Москви), Л.: ( Ленінграду), СПб.: (для Санкт-Петербургу), К.: (для Києва), Мн.: (для Мінська).

По-друге, назва видавництва залишається без лапок за винятком випадків, коли вона містить власне ім'я разом із загальною назвою: ЗАО «Олімп-Бізнес».

По-третє, для книг в списку використаних джерел наводиться загальна кількість сторінок (432 с.), а в кінці цитати — номер сторінки, на якій розміщено цитований через кому після номера джерела ( [2, с.126]). Для журнальних статей в списку використаних джерел після назви журналу, року, його випуск номера наводяться номери сторінок, на яких опублікована ця стаття (с.17- 29).

Для матеріалів використаних з Інтернет - джерел, необхідно наводити такі дані, які дозволяють при необхідності звернутися до цього джерела: назва статті, автор і повне посилання, а не лише назва сайту, наприклад, посилання www.KPI.Khakav.ua/eib/psyhcology/01-2001/htm/