Культура - статті - 2021

Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури

Феноменальним явищем в українській культурі ХVІІІ ст. була творчість Григорія Савича Сковороди (1722-1794 рр.). Він народився в с. Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині у сім’ї малоземельного козака. Навчався у Києво-Могилянській академії (1738-1741, 1744-1750 рр.), був співаком придворної капели у Санкт-Петербурзі (1742-1744рр.), перебував у складі посольської місії за кордоном (1750-1753 рр.), а згодом викладав у Переяславському колегіумі поетику, працював домашнім учителем. У 1759-1764 рр., а та кож у 1768 р. викладав у Харквському колегіумі, після чого вже до самої смерті був мандрівним філософом, писав діалоги. Г. Сковорода є найяскравішим і найхарактернішим

представником української національної філософської думки. Його творчість багато в чому зумовлена попередніми надбаннями у цій галузі й водночас визначила подальші шляхи розвитку української філософії (П. Юркевич, В. Винниченко, Д. Чижевський). Філософія для Г. Сковороди є квінтесенцією самого життя, тому головним у людині є не стільки її пізнавальні здібності, скільки емоційно-вольове єство її духу, серце, з якого виростає й думка, й почуття. Характерним для філософської позиції Сковороди є широке використання мови образів, символів, а не чітких раціоналістичних понять, які не в змозі задовільно розкрити сутність філософської та життєвої істини.

Через «сродну працю» розкривається природа людини, розвиваються закладені у ній добрі начала. «Сродна праця» є ідеалом людського щастя. І навпаки, «несродна праця» робить людину глибоко нещасною. Перша збірка представляє Сковороду як поета-лірика, котрий оспівує громадянські ідеали і гуманізм. Зокрема, яскраву картину тогочасної реальності намалював поет у знаменитому вірші «Всякому городу нрав і права», слова якого пізніше І. П. Котляревський уклав в уста Возному в п’єсі «Наталка Полтавка». Заслуговує на особливу увагу і роль Сковороди як першого українського байкаря (йдеться про другу літературну збірку). Прикладом байок Сковороди, у яких він розкривав сутність свого філософського вчення, є зокрема «Пчела и шершень», «Убогий жайворонок», «Благородний Еродій».