Теорія культури та масова культура - Джон Сторі 2005

Стать і сексуальність
Фемінізм як соціальна практика

Фемінізм, як і марксизм (див. розділ 5), завжди є чимось більшим, ніж просто сукупністю академічних текстів і практик. Важливішим є те, що він також являє собою політичний рух, спрямований на ліквідацію гноблення жінок та підвищення їхнього суспільного статусу,—те, що американський критик Бел Гукс описує як «пошуки голосу».

«Ця метафора для самоперетворення особливо стосується груп жінок, котрі ніколи не мали в суспільстві права голосу, жінок, які вперше вголос висловлюють свої думки — зосібна численних представниць чорної та жовтої рас. Іноді феміністичний заклик шукати голос може видаватися затертим кліше... Утім, для жінок із гноблених груп пошуки голосу є актом опору. Це стає водночас способом узяти участь у активному самоперетворенні та обрядом (переходу зі стану об'єкта до стану суб'єкта. Ми можемо підносити голос лише як суб'єкти»¹.

Фемінізм — цене просто ще один спосіб читати тексти, а втім, він виявився неймовірно продуктивним способом читання. Шоволтер пояснює:

«Існує оптичний обман, за якого образи ніби сперечаються за фокус нашої уваги, і залежно від того, як ми дивимось на картинку, бачимо або перший образ на тлі другого, або навпаки. Так само феміністична літературна теорія у своїй найчистішій формі несе з собою кардинальну зміну нашого бачення світу, наділяючи значенням те, що за мить до того здавалося порожнім місцем. Традиційний сюжет відходить на другий план, постулюючись місцем новому, котрий доти виконував роль тла, і те, що виглядало як западина, стає опуклістю»².

Це твердження Шоволтер щодо феміністичної літературної теорії так само можна допасувати до феміністичного аналізу маскультури.

Примітки

¹ Bell Hooks. Talking Back: Thinking feminist, thinking black. - London: Sheba Feminist Publishers. 1989. - C. 12.

² Процитовано в: Modleski. Loving with a Vengeance. - C. 25.