Теорія культури - Олексій Панич 2009

Модуль 3. Психоаналітичні та структуралістсько-семіотичні концепції культури; історична культурологія «Школи анналів »
Тема 17.Формування структуралістської концепції культури в структурній антропології

Структурна антропологія — винайдений французьким антропологом Клодом Леві-Строссом метод вивчення явищ людської культури (спочатку культури первинного суспільства, а згодом і культури загалом), в якому знов, ще з іншого боку, здійснюється підхід до феномену «колективного позасвідомого» — себто, вивчення тих феноменів та законів устрою свідомості, якими люди користуються в своїй практичній життєдіяльності, але які або не усвідомлюються людьми взагалі, або усвідомлюються лише частково. Відтак, і тут для виявлення та аналізу відповідних феноменів потрібний фахівець, тільки тепер вже і не психолог і не історик, а антрополог, що займається вивченням структур свідомості (втім, це природно перегукується і з ідеєю вивчення « ментальних структур» в методології «Школи Анналів», що, власне, й не дивно: адже, за великим рахунком, Леві-Стросс та чільні представники «Школи Анналів» були не лише співвітчизниками, а й сучасниками). Найбільш розлого методологічні ідеї Леві- Стросса викладені в його книзі «Структурна антропологія» (1958); але, через насиченість цієї роботи безліччю фактографічних описів культури архаїчних племен різних частин світу, студентам натомість пропонуються фрагменти іншої відомої книги Леві-Стросса «Тотемізм сьогодні» (1962), де особливий інтерес для культурологів становлять спроби Леві-Стросса визначити деякі структурні константи будь-якої (зокрема, як архаїчної, так і сучасної) людської свідомості — себто, на свій лад виконати аналітичну роботу, аналогічну тій, яку виконує Юнг за допомогою своїх «архетипів».

1. Про цілком свідомий інтерес Леві-Стросса (хоча й не психологічний, а антропологічний) до проблем позасвідомого на самому початку роботи «Тотемізм сьогодні» свідчить його посилання на Фрейда: ідея порівняння тут полягає в тому, що антропологами тотемізм, як і психіатрами істерія, до певного часу сприймалися як винятковий феномен, що характеризує не свідомість людини загалом, а лише свідомість відносно невеликої групи людей (для психіатрів, істериків; для антропологів, первинних людей, що «вірять в тотем»), які в масштабах людства представляють не правило, а виняток. Фрейд натомість довів, що істеріями, як і, ширше, взагалі неврозами страждає кожна людина без винятку (через докорінно травматичний устрій людської психіки, де «Я» наче розчавлюється зустрічним тиском «Воно» та «Понад-Я»); відповідно, завданням Леві-Стросса є, так само, розгляд тотемізму (який для цього, певна річ, треба перетлумачити) як фундаментальної риси людської свідомості як такої. Розглядати устрій розуму «дикуна» як принципово відмінний від устрою розуму «сучасної людини» є, для Леві-Стросса, грубою помилкою, спростування якої він і наміряється здійснити, в аспекті аналізу феномену тотемізму.

2. Прикладом роботи «тотемної» свідомості в сучасних умовах є зокрема дії та погляди (читай: ментальність) солдат за часів першої світової війни: випадково отриману однією з дивізій назву «Веселка» (рос. «Радуга») її воїни поступово усвідомили як справжній тотем, що виконував навіть і традиційні для тотема охоронні функції (вважалося, що веселка неодмінно з’являється, коли дивізія вступає в бій, і що поява веселки перед очима солдат дивізії у будь-який час є передвісником вдачі). Але чи зводиться тотемізм як ментальне явище до пошуку оберегу?

3. Традиційно тотемізм, розмірковує Леві-Стросс, пов’язують з (само) ідентифікацією людини або групи людей з певними явищами природного світу (найчастіше рослинами чи тваринами), а також з використанням назв відповідних природних явищ для позначення людських спільнот (плем’я, на протиставлення іншому племені). Який з цих аспектів є засадовим для тотемізму, незрозуміло. Також тотемізм традиційно пов’язують з екзогамією — себто, звичаєм одружуватися з представниками (представницями) не свого, а іншого племені — але характер цього зв’язку, знов-таки, залишається загадковим.

4. Аби розв’язати ці загадковості, Леві-Стросс пропонує використати свій (надалі знаменитий) структурний метод, який полягає в пошуку у зафіксованих дослідником явищах свідомості певної «прихованої структури», яка виступає як інваріант устрою свідомості (подібно до того, як фонема співвідноситься зі звуками мови). Структура — це співвідношення взаємопов’язаних елементів; отже, для встановлення структури, треба (1) від самого початку взяти не одне, а два чи більше явищ («термінів»), зв’язок яких ми прагнемо простежити, (2) скласти таблицю можливих сполучень цих «термінів» між собою, і (3) саме цю таблицю зробити головним об’єктом свого аналізу.

5. Конкретно у застосуванні до тотемізму, така таблиця складається з двох рядів, природного та культурного, в якому виділяються явища двох схожих типів — одиничного і групового. Відповідно, маємо чотири елементи: в природі — категорія (себто клас рослин чи тварин) та індивід (себто, окрема рослина або тварина), а в культурі — особистість та група; ці елементи можуть сполучатися між собою також чотирма способами («категорія-група», «категорія-особистість», «індивід-особистість» та «індивід-група»). Вже на цій стадії аналізу стає видним, що головним спрямуванням тотемного мислення є самовизначення людини й розподіл (структурування) людей на окремі спільноти (племена), і лише потім, на цій основі, формуються уявлення про інші функції тотема (зокрема, охоронну). Зв’язок людини (племені) з тотемом не прямий, не фізичний (грубо кажучи, якщо тотемом племені є ведмідь, для членів племені це не означає, що колись-то ведмідь народив їхнього пращура), а радше метафоричний, і його характер ще потребує окремого пояснення.

6. Звідки взагалі в свідомості людини виникає думка про її (само)ототожнення з тотемом? Дві традиційних відповіді — «партиципація» (участь) через осмислення статусу свого «буття» (грубо кажучи, «я є ким? — я є... вовком!») та «емблематика» (грубо кажучи, «вовк — наш талісман та символ!») видаються Леві-Строссу обидві непереконливими. Насправді йдеться про інше: не про ототожнення окремої людини (чи окремого племені) з окремою твариною (чи родом тварин), а про встановлення структурної паралелі між відмінністю двох людських спільнот і відмінністю двох природних явищ (двох родів тварин чи рослин, двох різних конкретних тварин одного чи різних видів тощо). Отже, розгляд проблеми тотемізму на рівні стосунків одного племені (або члена племені) з одним тотемом був від початку хибним кроком, який і заплутував усю справу. Натомість, структуралізм Леві-Стросса дозволяє виявити більш узагальнену ментальну модель, в якій очевидна для людини різність природних явищ використовується свідомістю як спосіб позначення різності людських спільнот, яку не так легко, але також потрібно усвідомити. Знов-таки, ідентифікацію людської спільноти з тотемом в жодному разі не можна розуміти фізично-буквально (якби це було так, взяти собі дружину з іншого племені було б подібне до протиприродного спарювання, припустимо, водяного змія з лисицею): отже, йдеться не про фізичну, а про структурну аналогію, яка здійснюється як первинною, так і сучасною людиною (як- от солдати дивізії «Веселка») радше позасвідомо, ніж свідомо (власне, усвідомлюються ними вже результати застосування структурного принципу, але не сам цей принцип).

7. Аналізуючи текст французького філософа Анрі Бергсона (який і сам був дослідником тотемізму), Леві-Стросс виявляє в його власній метафізиці вражаючу подібність до зафіксованого антропологами міркування про устрій світу американського індіанця, котрий, як виявляється, так само як і сучасний французький філософ мислить структурними опозиціями, з яких, власне, і складається (в обох випадках) певна «картина» навколишнього світу. Аналогічний аналіз структурування свідомістю світу Леві-Стросс виявляє і в роздумах Руссо (який, проявляючи неабиякий інтерес до етнографії, також у певному сенсі може вважатися предтечею /структурної/ антропології).

8. Висновок Леві-Стросса, зроблений в розвиток ідей Руссо, полягає в тому, що «пришестя культури співпадає з народженням інтелекту» — тоді як цей останній формується як усвідомлення людиною базових структурних опозицій (зокрема, опозиції перервного й неперервного). Логіка бінарних опозицій, проявлена відповідною культурною символікою — ось що, на думку Леві-Стросса, лежить в основі тотемного мислення, яке відтак виявляється справжньою засадою людського мислення загалом.

Питання й завдання для самостійної роботи

1. Яку роль на початку роботи «Тотемізм сьогодні» відіграє порівняння вивчення тотемізму з вивченням істерії? В якому відношенні, згідно Леві-Строссу, його структурна антропологія мусить виконати, стосовно тотемізму, аналітичну роботу, аналогічну тій, яку, стосовно істерії, виконав психоаналіз Фрейда?

2. В якому відношенні умонастрої солдат дивізії «Веселка», згідно з описом Леві- Стросса, свідчать про тотемність як засадовий принцип їхнього мислення?

3. Чому, на думку Леві-Стросса, тотемне мислення хибно було б розглядати як похідне від феномену екзогамії?

4. В чому полягає сутність структурного методу, як його описує Леві-Стросс? Як цей метод застосовується Леві-Строссом до аналізу феномену тотемізму?

5. Які засади, притаманні тотемному мисленню, Леві-Стросс виявляє в роздумах Бергсона і Руссо?

6. На підставі аналізу ідей Леві-Стросса, зробіть узагальнений висновок, яку роль тотемізм (тотемне мислення) відіграє у народженні та розвитку людської культури. Які явища культури можна було б продуктивно проаналізувати, використавши аналітичні засади «структурної антропології» Леві-Стросса?

Література

Основна література.

1. Клод Леви-Стросс. Тотемизм сегодня. — фрагменти тексту, підготовані викладачем для студентів за електронним джерелом (уривки з вступу, глав 1 та 5).

Додаткова література.

2. Философский энциклопедический словарь. — М., 1994 (статья «Леви-Стросс»).

3. Введение в культурологию: учеб. пос. для вузов. — М.: Владос, 1996. (раздел «Культурологические концепции К.Юнга и К. Леви-Стросса»).

4. Философский словарь on-line (http://encbook.ru/dic_phil/letter_a/), статьи «Леви- Стросс» (авт. М.К.Рыклин), «Постструктурализм» (авт. И.С.Автономова).