Теорія культури - Олексій Панич 2009

Модуль 1. Філософія культури дев’ятнадцятого століття; історична соціологія культури
Тема 1. Загальні принципи теоретичного осмислення культури. Небезпека еклектики в теоретичному осмисленні культури

Теорія культури історично склалася не як окрема наукова дисципліна, а як сукупність теоретичної рефлексії щодо культури в різних галузях гуманітаристики, таких як філософія, соціологія, антропологія, історія, психологія, семіотика тощо. Цією обставиною зумовлена надзвичайна кількість визначень культури (як вважається, на сьогодні вже більше тисячі), якою автори підручників з культурології зазвичай полюбляють шокувати студентів. Втім, аналіз цих визначень з метою їхнього поєднання в одну несуперечливу систему є марною справою, оскільки заснований на хибному методологічному засновку: начебто, є окремий і самототожний об’єкт вивчення, що об’єктивно, з усіх точок зору, іменується «культурою», і потребує лише найбільш точного визначення як такий. Насправді ж «культура» — це не об’єкт, а один з багатьох предметів вивчення, що виокремлюються в межах розгляду такого об’єкту як людська життєдіяльність, її хід та наслідки; певний аспект цього об’єкту вивчення і розглядається тими чи іншими дослідниками як предмет дослідження під назвою «культура». Відтак, добрим питанням є не «як правильно визначити культуру?», а «що має сенс розуміти під «культурою»?». Наприклад, чи розуміти під «культурою» певну характеристику процесу людської життєдіяльності (як-от систему діяльнісних «патернів»), а чи характеристику результату цієї життєдіяльності (зокрема, культура як «сукупність матеріальних та духовних багатств, що вироблені людством»)? Ці два стратегічних підходи навряд чи можна поєднати в одне несуперечливе ціле; але навряд чи можна, на цьому абстрактному рівні міркування, й віддати однозначну перевагу одному визначенню/розумінню культури порівняно з іншим. Наскільки те чи інше визначення/розуміння культури має сенс, мусить встановлюватися не шляхом безпосереднього порівняння цих визначень між собою, а лише з огляду на (1) теоретичний контекст, в якому сформоване відповідне концептуальне бачення культури (філософська система або науковий напрямок), і (2) значущість практичних здобутків з розуміння культурних явищ, які уможливлюються відповідним теоретичним баченням культури.

Відтак, жодне визначення/розуміння культури не може бути адекватно сприйняте і оцінене поза межами природного для нього теоретичного контексту. Спроби ж авторів енциклопедичних статей та підручників надати одне узагальнене визначення культури, яке враховувало б усі попередні, найчастіше веде до еклектики, коли розуміння культури, по ходу її визначення та теоретичного опису, принципово змінюється, але змінюється непомітно для читачів, а можливо, і для самого автора подібного узагальненого тексту.

Як приклад, можна розглянути початок надзвичайно поширеного визначення культури (російською мовою), оприлюднене у виданні Философский энциклопедический словарь (М., 1994. — С. 411-413), і відтворене на декількох Інтернет-порталах, з посиланням на це джерело і без нього:¹

*Определение*	*Комментарий*
Культура (лат. cultura — возделывание, воспитание, почитание) — универсум искусственных объектов (идеальных и материальных предметов; объективированных действий и отношений), созданный человечеством в процессе освоения природы и обладающий структурными, функциональными и динамическими закономерностями (общими и специальными). Понятие «К.» употребляется также для обозначения уровня совершенства того или иного умения и его внепрагматической ценности. К. изучается комплексом гуманитарных наук, в первую очередь культурологией, философией культуры, этнографией, культурной антропологией, социологией, психологией, историей. Как понятие К. часто выступает в оппозиции природе, субъективной воле, бессознательной активности, стихийной самоорганизации. Часто К. синонимична цивилизации, но иногда противопоставляется ей как «живой организм» — «механизму». Специфика К. в ее роли опосредования мира бесчеловечной объективности природы и мира спонтанной человеческой субъективности, в результате чего возникает третий мир объективированных, вписанных в природу человеческих импульсов и очеловеченной природы. Если природная граница К. достаточно очевидна (природа без человека), то зафиксировать границу, разделяющую человеческую активность (будь то внутренняя духовность или творческая деятельность) от ее кристаллизованных форм, отделимых от субъекта и воспроизводимых им, значительно труднее. Но это необходимо для того, чтобы различить детерминацию К. и самоопределение свободной субъективности. Область применения понятия К. не ограничена тем или иным типом предметности. С т.зр. К. может быть рассмотрен любой объект или процесс, в котором нас интересует не только его прикладная значимость, но и скрытый в нем способ интерпретации и ценностной окраски мира, предполагающий неутилитарный выбор.	Первое определение культуры: речь, безусловно, идет не о процессе человеческой жизнедеятельности, а о совокупности результатов этой жизнедеятельности.
	Второе определение культуры: а вот здесь речь идет как раз о деятельности!
	Третье определение культуры: «уровень совершенства» и «внепрагматическая ценность» - это настолько различные характеристики «умения», что одного скромного «и» тут явно мало!
	Это не одна, а много оппозиций.
	Стоит заметить, что для противопоставления культуры и цивилизации не подходит ни одно из трех « стартовых» определений культуры в этой статье.
	Здесь две заявленные выше оппозиции («культура - природа» и «культура - субъективность») объединяются в своеобразный «треугольник». Но есть и другая версия: бинарная оппозиция «природы и культуры», где культура как раз представляет собой полюс «человеческой субъективности», а не противопоставляется ей. Чтобы понять смысл первой версии, нужно читать Гегеля; чтобы понять смысл второй, нужно читать Канта.
	«Неутилитарный выбор» как характеристика культуры развивает идею, лежащую в основе третьего «стартового» определения культуры (культура как показатель «внепрагматической ценности»), но не второго и не первого.

Аналіз цих та інших довідкових текстів, включених до електронної хрестоматії матеріалів з курсу «Теорія культури» (зокрема, пор. статті «Культура и природа», «Культура политическая», «Религия», «Традиция» в тому ж енциклопедичному словнику) показує, що в них містяться корисні для культуролога матеріали та думки, але здебільшого вони змішані у некритичний та еклектичний спосіб, через прагнення авторів відповідних статей добросовісно поєднати в описі культури все з усім, змушено відокремлюючи ті чи інші підходи до визначення/розуміння культури від їхнього оригінального теоретичного та історичного контексту. Професіонал-культуролог в жодному разі не може спиратися на подібні джерела як на теоретичний продукт, готовий для практичного використання в аналізі культурних явищ. Навпаки, професійно коректне прочитання подібних джерел можливе лише у разі самостійного знайомства кожного студента з тими першоджерелами, з яких насправді і походять різні задіяні в тому чи іншому описі розуміння культури (у наведеному прикладі, необхідне насамперед знання поглядів на культуру Канта, Гегеля, Маркса, Тайлора, Шпенглера і Тойнбі).

Цим аналізом ілюструється і обґрунтовується подальша настанова курсу на співвідношення первинних та вторинних джерел, включених до електронної хрестоматії текстів: знайомство з першою групою джерел (тексти та фрагменти текстів провідних мислителів у різних аспектах теорії культури) є обов’язковим, тоді як знайомство з другою групою текстів (фрагменти енциклопедичних, словникових та довідкових матеріалів) рекомендується лише як допоміжний засіб, якщо і наскільки вивчення цих матеріалів допомагає кращому розумінню первинних текстів.

Питання й завдання для самостійної роботи

1. Які визначення культури Ви вже знали до початку вивчення курсу «Теорія культури»? Чи узгоджуються ці визначення між собою? Якому визначенню (або визначенням) культури Ви досі віддавали перевагу і чому?

2. Прочитайте словарні статті «Культура», «Культура и природа», «Культура политическая», «Религия», «Традиция» у виданні Философский энциклопедический словарь (М., 1994. — С. 411-413). Скільки різних розумінь та/або визначень культури можна знайти у цих текстах? Чи узгоджуються ці визначення між собою? Якому визначенню (або визначенням) культури із запропонованих у цих текстах Ви віддаєте перевагу і чому саме?

3. Пошукайте у доступних Вам джерелах (Інтернет, словники, енциклопедії, підручники з « Культурології» тощо) інші визначення культури і спробуйте піддати їх критичному аналізу за зразком, наведеним вище.

Література

Основна література.

1. Философский энциклопедический словарь. — М., 1994 (статьи: «Культура»,

«Культура и природа», «Культура политическая», «Религия», «Традиция»).

2. 50/50. Опыт словаря нового мышления. — М., 1989 (статья «Культура»).

Додаткова література.

3. Інтернет-енциклопедія «Енкарта» — англійська версія (http://encarta.msn.com — здійснити пошук матеріалів на слово «culture»).

4. Інтернет-енциклопедія «Вікіпедія» — російська версія (http://ru.wikipedia.org/ — здійснити пошук матеріалів на слово «культура»).

5. Інтернет-енциклопедія «Вікіпедія» — українська версія (http://uk.wikipedia.org/ — здійснити пошук матеріалів на слово «культура»).

6. Інтернет-енциклопедія «Вікіпедія» — англійська версія (http://en.wikipedia.org/ — здійснити пошук матеріалів на слово «culture»).

Примітки

¹ Зокрема, в Інтернет-версії «Энциклопедии Кирилла и Мефодия» (http://www.megabook.ru), на веб-порталі «Академика» (http://dic.academic.ru) тощо.

Перша публікація: 01/01/2009

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
редакційне упорядкування змісту;
уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.