Географія - Великий довідник школяра - 2019
Фізична географія України
Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Рельєф
Поверхня України різноманітна: 70 % її площі — низовини, 25 % — височини і тільки 5 % — гірські природні комплекси. Піднесеність рівнинної частини території України над рівнем моря становить у середньому 175 м, а її найвища точка — гора Берда на Хотинській височині (515 м). На Азово-Чорноморському узбережжі абсолютні висоти коливаються в межах 10—15 м, на височинах — переважно 300—400 м. Гірські хребти досягають заввишки 1700—2000 м; найвищою точкою України є гора Говерла (2061 м) в Українських Карпатах (рис. 27).
Значна частина території України розташована в південно-західній частині Східноєвропейської рівнини і представлена низовинами (із плоскою поверхнею, заввишки до 200 м) і височинами (з горбистою поверхнею, розчленованою балками і ярами, заввишки 200—500 м).
Характерні форми рельєфу рівнинної частини України: водно-льодовикові рівнини, що займають значні площі на Українському Поліссі; річкові тераси, що простяглися уздовж великих і середніх річок широкими смугами (загальна ширина терас Дніпра сягає 100 км). На Придніпровській височині, у Донбасі, на схилах Середньоруської височини переважають денудаційні хвилясто-горбисті форми поверхні. Характерна риса деяких річок України — пороги і стрімкі скелясті ущелини (Південний Буг на півночі Миколаївської області, Дністер із притоками та ін.).

Рис. 27. Великі форми рельєфу України
Гори займають лише 5 % площі України. Вони є складовою частиною великого Альпійсько-Гімалайського гірського поясу. На Карпати припадає близько 4 % площі, на Кримські гори — близько 1 %.
Гірський рельєф досить плавний, без скелястих піків і льодовиків, із досить широкими долинами річок, і тільки подекуди зустрічаються стрімкі ущелини.
Перша публікація: 01/01/2019
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.