Географія - Великий довідник школяра - 2019

Фізична географія України
Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Геологічна будова України

Геологічна будова — це склад і будова земної кори, результат дії складних процесів, що відбувалися протягом тривалого історичного періоду.

Територія України розташована в межах кількох платформених і складчастих тектонічних структур і має складну геологічну будову.

Основною платформеною структурою є давня (докембрійська) Східноєвропейська платформа, яка має двоповерхову будову. Нижній поверх — це фундамент, складений кристалічними породами (гранітами, гнейсами, кристалічними сланцями тощо). На земну поверхню кристалічний фундамент виходить у вигляді Українського щита. Осадовий чохол (верхній поверх платформи) має тут невелику потужність, а в деяких місцях цілком відсутній. Ще один виступ фундаменту — Воронезький кристалічний масив (на північному сході України) — вкритий досить потужним чохлом осадових порід (від 800 м і більше) і на земну поверхню не виходить. На іншій території України фундамент платформи покритий ще потужнішим осадовим чохлом. Так, в осьовій частині Дніпровсько-Донецької западини потужність осадової товщі сягає 18—20 км.

На південь від Східноєвропейської платформи розташована Скіфська плита — платформена структура, фундамент якої сформувався в мезозої, а на захід — Західноєвропейська платформа (палеозойська). Від цих молодих платформ (плит) Східноєвропейську платформу відокремлюють системи прогинів і западин.

До складчастих структур на території України належать:

✵ Українські Карпати — область молодого (альпійського) горотворення, що розпочалося в неогені й триває дотепер;

✵ Кримські гори — виникли в мезозойську еру, після чого зруйнувалися; в альпійський час відбулося їх омолодження, унаслідок чого вони набули складчасто-брилового характеру;

✵ Донецька складчаста споруда — виникла в епоху герцинської складчастості (палеозой).

Породи, відкладені у четвертинному періоді, поширені майже скрізь. Безпосередньо під ними найчастіше залягають гірські породи неогену (Причорноморська і частково Придніпровська низовини, Подільська височина) і палеогену (північна частина Придніпровської низовини), більша частина Карпат.

На північному заході України під гірськими породами четвертинного періоду залягають породи крейдового віку. Вони відслонюються також у долині Сіверського Дінця і його лівих приток та на крайньому північному сході України, а також у Карпатах.

Породи юрського віку поширені у Кримських горах, кам’яновугільного — у Донецькому кряжі.

Найдавніші (докембрійські) породи виходять на поверхню чи перекриті тонким шаром четвертинних порід у межах Придніпровської та Приазовської височин.