Фізика - Великий довідник школяра - 2019

Квантова оптика
Радіоактивність

Радіоактивність — це самочинне перетворення ядер одних атомів на ядра інших атомів. Радіоактивність відкрив у 1896 p. Анрі Беккерель. Учений виявив, що солі урану діють на загорнуту в чорний папір фотопластинку подібно до того, як діє світло безпосередньо на фотоемульсію. Беккерель довів, що джерелом невидимого випромінювання є уран, а не хімічні елементи, що входять до складу його солей. Подружжя Марія Склодовська-Кюрі і П’єр Кюрі виявили подібне випромінювання і у торію, а потім — у відкритих ними полонію і радію.

Резерфорд відкрив розщеплення радіоактивного випромінювання в магнітному полі на три компоненти. Потім таке розщеплення було одержано і в електростатичному полі.

Більш інертну частину пучка (вона слабкіше відхилялася до негативно зарядженої пластини) назвали -променями.

Частину пучка випромінювання, що притягалася до позитивно зарядженої пластини і значно змінювала свій напрям, назвали -променями.

Частину пучка, що не змінювала напряму, назвали -променями.

З усіх трьох компонентів дійсно променями є тільки γ, а α і β — не промені, а частинки (α-компонент — це потік ядер гелію, β-компонент — електрони, швидкості яких близькі до швидкості світла).