Фізика - Великий довідник школяра - 2019
Теплові явища
Випаровування і конденсація. Кипіння. Температура кипіння. Питома теплота пароутворення
Внаслідок хаотичності теплового руху деякі молекули рідини при будь-якій температурі випадково можуть рухатись у напрямі поверхні рідини і вилітати за її межі. Чим вища температура рідини, тим більше молекул в одиницю часу вилітають з неї.
Пароутворення з поверхні речовини називається випаровуванням. Рідини випаровуються при будь-якій температурі, і навіть тверді речовини можуть слабко випаровуватись.
За досить високої температури до випаровування приєднується кипіння, тобто пароутворення зсередини рідини. У цьому процесі беруть участь повітряні бульбашки, що є в рідині. Молекули рідини, що оточують бульбашки, проникають у них, бульбашки збільшуються в об’ємі і під дією сили Архімеда випливають, викидаючи назовні пару рідини.
Кипіння кожної рідини при незмінному тиску відбувається при цілком певній незмінній температурі. Чим більший тиск над рідиною, тим вища температура кипіння.
Процес переходу речовини з газоподібного стану у стан з більшою густиною називається конденсацією(ущільненням).
Шляхом конденсації пари утворюється ранкова роса (наприклад, на листі рослин), іній (на поверхні ґрунту, рослинах, будівлях тощо).
Фізична величина L, що має назву питомої теплоти пароутворення, вводиться подібно до вже розглянутих величини q і
: чим більше рідини в якійсь посудині, тим довше триває повне перетворення її на пару, і тим більша потрібна для цього кількість теплоти.
Отже:
,
,
,
.
Питома теплота пароутворення L чисельно дорівнює кількості теплоти, необхідній для перетворення на пару 1 кг речовини при незмінній температурі.
Для процесу конденсації
; у цьому випадку L — питома теплота конденсації.
Перша публікація: 01/01/2019
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.