АЛЕЛОПАТІЯ — взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними у довкілля фізіол. активних речовин. Кількість і склад таких речовин (алкалоїди, глікозиди, орг. кислоти, сапоніни, кумарини, флавоноїди, терпени, що входять до складу ефірних олій, дубильні речовини тощо), які виділяються у повітря, ґрунт, воду і залежать від виду органа, фізіол. стану рослин, умов їх росту. Метаболіти одних рослин діють на інші рослини через зміни навколишнього середовища, де вони зазнають ряду послідовних перетворень. Внаслідок цього відбувається колообіг фізіол. активних речовин у біогеоценозі.

Супутні мікрофлора і мікрозоофауна можуть присилювати або послаблювати інтенсивність виділення метаболітів рослинами та змінювати характер їхньої взаємодії. Алелопатичний взаємовплив спричинює зміни у заг. обміні речовин, анат. структурі рослинних тканин, інтенсивності перебігу фізіол. процесів: дихання, фотосинтезу, надходження елементів живлення тощо. У с. г. явище А. застосовують під час складання структури сівозмін і змішаних посівів, для запобігання ґрунтовтомі в монокультурі і для боротьби з бур'янами, фітопатогенними організмами тощо. Термін «А.» запровадив у 1937 р. нім. учений Г. Моліш. Відомий укр. учений акад. А. М. Гродзінський запропонував нову схему А. як колообігу фізіол. активних речовин у біогеоценозі. Останній є регулятором взаємозв'язків, спричинює рівновагу стійкості та зміни рослинних угруповань.