ЗАКОН СУКЦЕСІЙНОГО СПОВІЛЬНЕННЯ — процеси, що відбуваються в зрілих зрівноважених системах, які перебувають у стабільному стані, як правило, виявляють тенденцію до сповільнення. Звідси безперспективність спроб «підганяти» природу під час проведення заходів без виведення її систем зі стану рівноваги або створення ін. особливих умов для проведення госп. акцій. Напр., акліматизація нового виду дає ефект у початкову фазу, особливо за сприятливих для виду антроп. змін природи (зокрема біотехн. заходи). Однак згодом популяційний вибух згасає, відбувається саморегуляція на рівні екосистеми і, якщо вид не стає масовим шкідником, то його госп. значення різко знижується. Напр., будь-який вид меліорації спочатку сприяє збільшенню виробництва продукції, потім воно скорочується і стабілізується на певному рівні. За умов жорсткого природокористування, коли прир. системи виводяться зі стану рівноваги, а потім намагаються наблизитися до нього, слід враховувати поступовий спад біол. та госп. продуктивності угідь у процесі формування нового стану рівноваги. Це положення особливо актуальне у випадках, коли встановлюється рівновага, не бажана для економіки. Напр., стійким станом ґрунтів може бути макс. засолення їх унаслідок зрошення. Водночас подальше засолення відбуватиметься повільніше, ніж на перших етапах, якщо не буде привнесена додаткова для даної екосистеми вода.