КОНФЕРЕНЦІЯ ООН З ДОВКІЛЛЯ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ (Ріо-де-Жанейро). Відбулася в Бразилії у червні 1992 р. Це найбільша представницька зустріч керівників держав на вищому рівні, представників урядів 179 країн, а також представників різних організацій ООН та неурядових організацій. На цій конференції було прийнято Програму всесвітнього співробітництва, спрямованого на гармонійний розвиток здорової, сталої економіки усіх народів світу, збереження високої якості навколишнього середовища, а також ряд документів, які накреслюють програму дій людства в XXI ст. Найважливішими з них є:

— Декларація про навколишнє середовище та сталий розвиток, основні принципи якої визначають права і обов'язки країн світу в забезпеченні розвитку і благополуччя людства;

— Порядок денний на XXI ст. — програма забезпечення сталого соц., екон. та екол. розвитку;

— заява про принципи управління, захисту та стійкого розвитку всіх видів лісів, життєво необхідних для забезпечення екон. розвитку та збереження всіх форм життя;

— Конвенція ООН про зміни клімату, метою якої є стабілізація конц. газів, що викликають парниковий ефект в атмосфері, на рівні, який не спричинить загрозливого дисбалансу в світовій клімат, системі;

— Конвенція про біол. різноманіття, що вимагає від країн світу розробки і проведення заходів збереження різноманітності живих істот та забезпечення справедливого розподілу вигоди від використання біол. різноманіття.

Ці документи, вироблені 179 країнами, є проектом сталого екон., соц. та екол. розвитку світового

співтовариства з метою забезпечення безпечного майбутнього планети в третьому тисячолітті.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 01/01/2024

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.