ПОПУЛЯЦІЯ — 1) сукупність особин одного виду, що протягом великої кількості поколінь населяють певний простір, усередині якого практично здійснюється тією чи ін. мірою панміксія; відокремлена від сусідніх аналогічних сукупностей певним ступенем тиску тих чи ін. форм ізоляції. П. має складну біохронологічну структуру: за віком, статтю, просторовим та спорідненим об'єднанням особин. Кожна П. має свою власну еволюц. долю в тому розумінні, що здатна (теоретично необмежено довго) розвиватися за сприятливих умов навколишнього середовища. Групи просторово-суміжних П. можуть утворювати геогр. расу, або підвид. П. — елементарна одиниця еволюц. процесу та форма існування виду. Існування всередині виду генетично різноманітних П. забезпечує еволюц. стійкість усього виду; 2) усе населення якоїсь певної території (країни, провінції, будь-якої ін. адмін. одиниці); 3) особини близьких видів (напр., мишоподібних гризунів), що разом мешкають на спільній території.