ПУСТЕЛЯ — 1) територія з дуже посушливим (з фіз. та/або фізіол. сухістю) континентальним кліматом, дуже розрідженою рослинністю та часто з сильно засоленими ґрунтами; 2) зональний тип ландшафту із збіднілими фітоценозами, що сформувалися в умовах недостатньої вологи (суха, аридна П.) або тепла (холодна П.); розрізняють континентальні П. — Гобі, Такла-Макан та ін., розташовані у внутр. частинах материків, та приокеанічні, або прибережні, П. (Атакама, Наміб), звичайно розташовані вздовж зах. узбережжя материків; 3) геогр. зона, в якій ознаки аридності виражені найбільшою мірою, що призводить до спустелювання — повного руйнування біоти ландшафту, втрати екон. потенціалу, переходу в екстрааридний стан. Типові П. займають близько 23 % поверхні суходолу.