Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика
Розділ ХІІІ
ПОЛІТИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ПОДАТКОВИХ
ВІДНОСИН
13.7. Дивідендна політика
Суттєву роль у розширенні діяльності підприємства відіграє дивідендна політика. Оптимально визначена дивідендна політика сприяє економічному зростанню підприємства за рахунок збільшення власного капіталу як за рахунок приросту нерозподіленого прибутку, так і за рахунок залучення нових інвесторів. Дивідендна політика включає в себе: методи визначення фонду дивідендів; форми оплати дивідендів, розмір дивідендів на акцію чи частку в статутному капіталі. Схематично напрямки дивідендної політики представлені на рис. 13.6.

Рис. 13.6. Дивідендна політика підприємства
Безумовно, що невизначеність у розмірі дивідендів на акцію не сприятиме залученню капіталу. І водночас, політика спрямована на високі дивіденди може гальмувати економічне зростання. Але завжди є оптимальна (компромісна) величина дивідендів, яка буде сприяти як залученню капіталу, так і забезпечувати необхідне економічне зростання. Графічно зв’язок між величиною економічного зростання та відсотком на дивіденди можна представити графіком, наведеним на рис. 13.7.
Дивідендна політика підприємства має бути достатньо обґрунтованою і відома інвесторам як дійсним, так і майбутнім.
Прерогатива визначення дивідендної політики належить загальним зборам акціонерів (учасників). Але її конкретизація може бути розкрита і у наказі про облікову політику.

Рис. 13.7. Взаємозв’язок відсотка дивідендів до вартості акції і обсягу залучення капіталу та величини економічного зростання
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.