Економічний словник довідник - 2020
Відносне перенаселення
Відносне перенаселення — частина активного і працездатного населення суспільства, яке не може продати свою робочу силу і поповнює армію безробітних. Таке перенаселення називається відносним, бо в економіці розвинутих країн світу значною мірою не використовуються виробничі потужності/рівень їх завантаження становить приблизно 75—80%). Мільйони людей живуть нижче офіційно встановленої межі бідності, в т.ч. чимало голодуючих, яким потрібні додаткові товари і послуги, і є мільйони безробітних, які хочуть працювати, але є зайвими у порівнянні з попитом. В. п. існує в таких основних формах: плинне, аграрне і застійне. Плинне пов'язане з фазами економічного циклу /під час кризи армія безробітних зростає, а в час пожвавлення і піднесення — зменшується/. Ця форма перенаселення має місце і в умовах глибокої економічної кризи в Україні та інших республіках колишнього СРСР. В Україні кількість офіційно зареєстрованих безробітних на кінець 1994 р. становила близько 1 млн. чол., а приховане безробіття /працівники, які знаходяться в неоплачуваних відпустках або працюють неповний робочий день, тиждень тощо/ становить близько 40% загальної чисельності самодіяльного населення. Аграрне перенаселення ще називають прихованим, оскільки має сезонний характер і не всі працездатні жителі села можуть знайти постійне місце роботи. Застійне перенаселення характеризується нерегулярністю зайнятості і охоплює робітників відмираючих галузей і професій. Особливістю В. п. у розвинутих країнах Заходу /і значно меншою мірою в країнах колишнього Союзу/ в сучасних умовах є безробіття людей із середньою і вищою освітою, наявність значної кількості безробітних, які не реєструються на біржі праці, зростання чисельності безробітних серед національних меншин тощо.
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.