Економічний словник довідник - 2020
Власність юридична
Власність юридична - загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності. Оскільки В. ю. є виразом вольових відносин між людьми, пов'язаних з певним видом матеріальних або нематеріальних благ або з речами, то вона, як і економічна власність, має також дві сторони: вольове ставлення людини до іншої людини або групи людей до іншої групи; ставлення людини до речі. У другому випадку речі /засоби, предмети праці, предмети споживання та ін./ належать певним особам і становлять їхнє майно, при цьому виявляється вольове ставлення людини до речей, вона вкладає свою волю у певну річ. У цьому плані В. ю. означає ставлення індивідуума до речей як до своїх, тобто як до самого себе, або поширення себе на зовнішні предмети, втягування у свою орбіту, коли власник може розпоряджатись ними на свій розсуд. Речі при цьому уособлюються, персоніфікуються і протиставляються іншим речам, які або взагалі не перебувають у чиємусь володінні, або перебувають у володінні інших суб'єктів. Вільний доступ до таких речей інших членів суспільства не допускається. Певні речі, як об'єкти володіння, становлять майно конкретної особи, стають монопольною сферою вияву виключно волі її власника. У його свідомості цей процес відбивається через ставлення до речей як до своїх, що не перебувають у сфері вияву волі інших індивідуумів. У свідомості інших осіб це відбувається як ставлення до чужих речей , не свого майна. Найважливіші категорії В. ю. - володіння, розпоряджання, користування.
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.